DW: Пані Гармс, нині від президента України Петра Порошенка пролунав заклик до глави уряду Арсенія Яценюка та генпрокурора України Віктора Шокіна піти. Як Ви його розцінюєте?

Ребекка Гармс: Я вже давно переконана, що генпрокурор Шокін мусить піти і має бути замінений. Якраз на цьому напрямку багато блокувалося необхідного для боротьби з корупцією. Саме тому це правильний заклик. Але питання в тому, чому сталося це так пізно. Адже вже давно зрозуміло, що Шокін не своїй посаді неправильна людина. Що ж до заклику до Яценюка. Ми щойно бачили низку відставок міністрів у його уряді, і це теж можна розглядати виявом недовіри. Переформатування уряду у цій ситуації я вважаю кращим, ніж дострокові нові вибори, адже думаю, що Україна потребує не нових виборів, а послідовної роботи над процесом реформ.

Що необхідно змінити, зокрема, в Генпрокуратурі?

Для продовження боротьби з корупцією новий початок у Генпрокуратурі є безальтернативним. Наприклад, процес приватизації державних підприємств мусить відбутися за абсолютної прозорості. Тих, хто цьому хоче перешкоджати не можна залишати на посадах. Цей тісний зв'язок між впливовими гравцями, урядовими структурами та олігархами слід зламати. А для цього необхідна чітка позиція уряду. Саме тому слід оновити верхівку Генпрокуратури.

На уряд Яценюка на початках покладали чималі надії. Чому в суспільстві досить скоро вичерпався цей кредит довіри, як ви вважаєте?

Результати виборів, що відбулися після Євромайдану, щось таки змінили в українській політиці. Змінився склад парламенту, уряд та й було обрано нового президента. Але я із самого початку не вірила, що цю стару "плетінку" з грошей та влади буде легко побороти. Я завжди прогнозувала, що це буде важко, і що будуть невдачі. Але слід іти у правильному напрямку.

Я позитивно оцінюю відставки, які відбулися в уряді або ж останню відставку заступника генпрокурора (Віталія Каська - Ред.). Адже внесення коректив стало вже неминучим. Дивлячись ззовні не думаю, що нові вибори пішли б нам на користь - маю на увазі нас у ЄС і саму Україну. Натомість послідовність реформ і боротьби з корупцією просуває нас вперед. І, як я вже говорила останніми місяцями, боротьба проти Кремля іде не тільки на Донбасі, але й у процесі реформ. Питання, чи Путін продовжуватиме просувати ідею дестабілізації України, першочергово залежить від того, чи політики в Києві, в тому числі й президент, є достатньо сильними, щоби домогтися створення в Україні правової держави.

В українських ЗМІ останніми днями точаться дискусії про оптимальний формат уряду: Кабмін відомих облич, готових взяти на себе політичну відповідальність або ж уряд технократів. При цьому в пресі розглядають досвід різних країн ЄС. Якої Ви думки?

Самого лише професіоналізму, який є необхідним, все ж недостатньо для того, щоби керувати країною. Владна верхівка - міністри, їхні заступники, важливі гравці парламентського життя - мають відповідати за функціонування своїх відомств. Тобто вони мусять на цьому розумітися. Проблема в тому, що за олігархічної системи олігархи мають сильний вплив на політиків і навіть деколи напряму їм платять. Я дедалі більше сумніваюся в тому, що цю систему можна подолати з людьми "вчорашнього дня". Деякі люди з політичною кар'єрою в Україні мають занадто довгу історію перебування в старій системі. Це означає, що й проблеми старої системи переносяться в нову. Звичайно, на якомусь етапі ще треба буде провести ті чи інші вибори. Але якщо зараз вдасться досягти нового початку в уряді, важливо, щоби прийшли люди, які не є частиною олігархічної системи і не хочуть нею бути.

Наостанок про безвізовий режим України та ЄС. Сьогодні "безвізовим пакетом", слід сказати, не без скандалу, займалася і Верховна Рада України. Найбільше нарікань викликав, зокрема, закон про електронні декларації посадовців. Чи припускаєте можливість того, що з тих чи інших причин скасування віз може так і не настати цього року?

Я вже давно виступаю за лібералізацію візового режиму для громадян України. І це була б справжня трагедія, якби через когось з українських політиків запровадження безвізового режиму було ускладнене. Звичайно, політики мусять платити податки, як і всі інші громадяни. Якщо політики цього не роблять, чому це мусять робити громадяни? Хороше керівництво завжди має йти через власний приклад.