Deutsche Welle : Пані Коларська-Бобінська, наскільки Польща залежить від російського газу?

Лєна Коральська-Бобінська: Не назву точної цифри, але майже на сто відсотків. Крім того, Польща і Литва - дві країни ЄС, які платять за російський газ найдорожче. Ця ситуація залишається незмінною тому, що ми ще не добудували власного терміналу з прийому зрідженого газу (LNG) у Свиноуйсьці. Але ми сподіваємося, що він почне функціонувати вже наприкінці 2014 року і прийматиме зріджений газ, доставлений до берегів Польщі з Кувейту та інших арабських країн.

DW: Чи не могли б пояснити позицію Варшави щодо ініціативи «Газпрому» збудувати газопровід Ямал-Європа-2, який, в обхід України, транспортуватиме газ через територію Польщі до Словаччини та Угорщини? Нібито польська сторона вагається не лише з приводу політичної коректності, а й економічної доцільності цього проекту...?

Лєна Коларська-Бобінська: Над офіційною позицією з цього питання Варшава ще працює. Можливо, потреба в такому газопроводі існує, оскільки, чим більше інфраструктурних можливостей, тим ліпше. Інше питання, хто повинен будувати цей газопровід і як його називати. Адже "Газпром" називає це "Ямал-2", а, може, це вже зовсім інший газопровід? Річ у тім, що від часів будівництва Ямалу-1 змінилося чимало, тоді "Газпром" працював у зовсім інших юридичних умовах.

Тепер в ЄС ми маємо Третій енергетичний пакет, правила якого "Газпром" категорично не сприймає, хоча цей пакт докорінно змінив правила будівництва і функціонування газопроводів. "Газпром" заявляє про свою особливість й хоче для себе виняткових умов. Але Польща відповідає: "Це не так. Ви повинні поводитися так, як і всі компанії інших держав". І ось у цьому і полягає головна проблема з Ямалом-2.

DW: На вашу думку, чи може сланцевий газ, про який багато говорять і в Україні, стати альтернативою російському газу в Європі?

Лєна Коларська-Бобінська: Його неможна назвати єдиною альтернативою. Проте, гадаю, сланцевий газ - чудова можливість диверсифікувати джерела енергії у тих країнах, які мають його запаси. На сьогодні, одна з головних цілей ЄС стати більш енергонезалежним і якомога ефективніше використовувати власні енергетичні ресурси. Одним таким ресурсом може бути відновлювальна енергія, іншими - зріджений природний чи сланцевий газ.

DW: Чи можна вже говорити про конкретні результати принаймні у сфері розвідки родовищ сланцевого газу у Польщі?

Лєна Коларська-Бобінська: Ми вже пробурили 44 свердловини. Серед них є дві-три, в яких, вже відомо напевне, запаси сланцевого газу доволі істотні. Проте є й багато інших, де про його обсяги ми ще не знаємо. Два-три роки тому, коли розмови про сланцевий газ у Польщі лише починалися, ми добре усвідомлювали, що шлях від його розвідки до видобутку займає близько десяти років. Наприклад, в Англії цей процес розпочався раніше, і вони вже мають сланцевий газ. А ми стоїмо лише на початку цього шляху.

DW: Чи не боїться Польща екологічних наслідки видобутку сланцевого газу?

Лєна Коларська-Бобінська: Для того, щоб унебезпечити себе від можливих ризиків, Польща ввела дуже строгі внутрішні правила і норми екологічного контролю. Деякі інвестори навіть скаржилися на те, що ці норми занадто суворі. Проте вони необхідні для того, щоб люди мали впевненість: держава стоїть на варті їхніх інтересів. Крім того, я сподіваюся, що восени будуть схвалені і прийняті загальноєвропейські екологічні норми. Тож, на мою думку, якщо Україна дотримуватиметься високих стандартів екологічного контролю і при цьому візьме до уваги європейські вимоги, інформуватиме своїх громадян, що вона дотримується цих правил, а не просто схвалила їх, то, гадаю, цього буде цілком достатньо для того, щоб видобуток сланцевого газу успішно розвивався і в Україні.

DW: Як польська громадськість ставиться до сланцевого газу і на що ви б порадили звернути увагу Україні з огляду на польський досвід?

Лєна Коларська-Бобінська: Хотіла б застерегти Україну від помилки, якої під час розробки кількох родовищ припустилася Польща. Річ у тім, що у цій справі є надзвичайно важливим діалог з громадою у тих місцевостях, де планується буріння свердловин. Польща вже має негативний досвід, коли газовидобувні компанії розпочали ці роботи, не порадившись з місцевою громадою. Це породило хвилю гніву й обурення. Люди були налякані, бо все, що вони знали про сланцевий газ, було чутками і переказами з других вуст. Почалися масові протести, що змусило ці газові компанії припинити роботи і піти з польського ринку. Проте в Польщі є чимало інших місць, де компанії, врахувавши помилки своїх попередників, успішно ведуть процес буріння. Я особисто в своєму окрузі провела кілька таких інформаційних зустрічей, за участю експертів з національного Інституту геології, чиновників, які відповідають на екологію у регіоні, тобто залучила до цих зустрічей якомога більше представників місцевих влад та громадськості.