Перед тим, як почати розмову, Пятрас Ауштрявічюс дістає зі свого рюкзака невеликий паперовий пакунок. У ньому євродепутат від Литви від лібералів, везе з Донбасу кілька важких осколків. "Це - від міни, а це - від снаряду. Зібрав на "промці" біля Авдіївки, там ними земля просто всіяна, везу в Брюссель показувати колегам", - пояснив Ауштрявічюс. Голова неформальної групи у Європарламенті "Друзі України" став одним з перших перших європейських політиків, які відвідали сумнозвісну авдіївську промзону на околицях Донецька, де не вщухають бої. Наприкінці минулого тижня група євродепутатів відвідала Авдіївку та контрольно-пропускний пункт Майорськ.

 

DW: Пане Ауштрявічюс, яке загалом враження на вас справила ситуація на Донбасі?

Пятрас Ауштрявічюс: Безпекова ситуація на Донбасі загострюється, бо окупація та агресія тривають. Ворог України  дуже сильна в бойовому сенсі країна. Проте Україна вистояла ці три роки війни. Цього разу під час поїздки на Схід мене особливо позитивно вразив моральний дух та фізичний стан українських військовослужбовців. В їх очах немає остраху чи невпевненості, ці хлопці все для себе вирішили і стоятимуть на смерть за свою країну. Щодо тих жахливих труднощів, які переживає місцеве населення на Донбасі, то їх важко описати словами. Найстрашніше те, що це стало повсякденням для цих людей. Особливо вражає ступінь руйнувань будинків та інфраструктури.

Минулого тижня Євросоюз подовжив санкції проти Росії через невиконання нею мінських домовленостей. Ви особисто вірите в те, що санкції здатні пробудити політичну волю російської влади до мирного врегулювання на Донбасі?

Якщо Захід серйозно говорить про захист  демократії, боротьбу за права людини та верховенство права, то він змушений підтверджувати свої принципи такими рішеннями. Ми не можемо стояти осторонь і тільки ухвалювати резолюції. Проте, це не ЄС обрав шлях санкцій і росіяни повинні розуміти, що вони направлені не проти них, а проти влади, яка за рахунок росіян робить ворогів з українців та з решти Європи.

Мінський процес зайшов у глухий кут, фактично перетворивши конфлікт на Донбасі у заморожений, проте водночас політики говорять про те, що альтернативи Мінську не існує. Ви також дотримуєтеся такої думки?

Якби мінському процесу існувала ефективна альтернатива, то, повірте, вона використовувалася б. Поки що її немає. Тому всі країни світу, які мають глобальний вплив на політику, повинні шукати рішення не тільки в рамках Мінська. Адже якщо Мінські угоди не виконуються, то це повертає переговорний процес у нульову позицію, таким чином створюючи передумови для повторення подібних конфліктів. Складається враження, що Східна Україна для Росії - лише черговий факт, і вона піде далі.

Чи обговорювали ви під час зустрічей у Києві новий законопроект про деокупацію Донбасу, де, зокрема, говориться про зміну формату АТО, адже очевидно, що антитерористична операція не може триватиме роками?

Я чув про цю дискусію, але сам законопроект під час візиту ми не обговорювали. На мою думку, використання правильних слів, визначення стратегії щодо Донбасу необхідно, бо помітних зрушень у мінському процесі немає. Влада зобов’язана реагувати на таку ситуацію, бо її заручниками стають мільйони українців. Я не знаю, який остаточний вигляд матиме цей закон,  але він має вести до пошуку конкретних рішень, які полегшать життя людей. Політики не можуть ховатися від реалій за неправильними словами тоді, коли люди на вулицях називають речі своїми іменами, бо в них на Донбасі гинуть родичі та знайомі. 

У відносинах з Євросоюзом Україна досягла двох  визначних цілей - підписала угоду про асоціацію та здобула безвізовий режим. Що може стати її наступною метою, чи готовий Брюссель  запропонувати Києву європейську перспективу, можливо, у липні, під час саміту Україна-ЄС?

Сьогодні  Європа переживає багато потрясінь і, відверто кажучи, великого апетиту до розширення вона не має. Це відчувається навіть щодо країн, які офіційно вважаються кандидатами на вступ до ЄС.  Проте асоційований статус, який здобула Україна, підписавши угоду з ЄС, - це великий крок вперед, а чимало пунктів цієї угоди можна порівняти з тими перетвореннями, які відбуваються у країнах-кандидатах. Інколи у мене складається враження, що не всі до кінця зрозуміли, який потужний механізм для реформ в Україні запустила у дію угода про асоціацію з ЄС. Звичайно, не варто чекати якихось блискавичних див, попереду ще довгий шлях, але початок - дуже багатообіцяючий. Тож підтвердження європейської перспективи у липні на саміті, можливо, й не пролунає. Але ми впевнені, що Україна має всі можливості, щоб підтвердити свій європейський вибір. Проте цією дорогою треба рухатися не день і не рік.

Боротьба з корупцією стала одним з проблемних напрямків реформ для української влади. Брюссель змушений весь час нагадувати Києву про корупцію. На вашу думку, чому це відбувається?

Складність антикорупційної боротьби в Україні пояснюється передусім радянським минулим і радянським способом політичного мислення, який ще дуже живучий у головах багатьох політиків. Раніше Верховна Рада була місцем, де боролися між собою лобісти. Тепер там таких набагато менше, але я не скажу, що їх зовсім немає. Знаючи це і усвідомлюючи вплив цих людей на ухвалення політичних та фінансових рішень, ЄС і робить наголос на боротьбі з корупцією в Україні. Вже створено нові антикорупційні інституції, процедура їх діяльності, і цю систему боротьби з корупцією не можна ніяким чином послаблювати. І коли ми бачимо намагання тиснути на НАБУ, неурядові організації, які займаються питаннями корупції, то створюється враження, що в Україні існують сили, які протистоять прогресу. Ця корупція, як якір, тримає Україну на місці і гальмує економічні реформи. Але ми знаємо, що минуть одні, другі, десяті вибори, відбудеться заміна людей у владі, і ситуація виправиться. Проте й у нинішній українській владі я зустрічаю молодих депутатів чи урядовців-реформаторів, дії яких вселяють у мене оптимізм.