DW: Пане Брок, у п'ятницю ви їдете до Москви. З ким ви зустрічатиметесь, з ким розмовлятимете?

Ельмар Брок: Ми поговоримо з опозицією, з неурядовими громадськими організаціями. Але мене запросили обговорити питання України, Сирії та інші з представниками комітету зовнішньої політики Держдуми. Це - відправна точка поїздки.

Ви напевно обговорюватимете і санкції проти Росії. Чи вважаєте ви, що санкції слід подовжити у колишньому вигляді?

Я вважаю, що наша позиція має залишатися незмінною: санкції скасують лише після реалізації Москвою мінських угод.

Дискусію про це на саміті ЄС ініціювала Італія. Чи не могли ви сказати, чому Італія винесла це питання на порядок денний?

Треба було приймати рішення. Італія бажала зробити це не на дипломатичному рівні, а на зустрічі на найвищому рівні. Але, наскільки мені відомо, вже наперед вирішили, що санкції залежать від виконання мінських угод.

Ви збираєтесь обговорити боротьбу з тероризмом, з ІД. Ми прагнемо, щоб Росія була нашим партнером. Чи не пора піти на поступки Росії, як це дехто пропонує?

Неможна заручитися участю в боротьбі з одним порушенням міжнародного права, заплющивши очі на інші порушення міжнародного права. Тож, так само як і в перемовинах з Іраном, де Росія відігравала конструктивну роль, треба розмежовувати питання одне від одного. Росія не менше нас зацікавлена в боротьбі з ІД. Росія прагне зберегти свою зону впливу. В Росії живе багато мусульман, і там уже з'явились осередки ІД. Росію ІД непокоїть, можливо, навіть більше, ніж нас.

У боротьбі проти ІД поки немає єдності. Росія має проблеми з Туреччиною через збитий літак. В Іраку проблеми через переміщення турецький військ. Як ви оцінюєте роль Росії? Чи викликає вона у вас тривогу?

Тут потрібна єдність усієї міжнародної спільноти. Нині є надія, що всі домовляться: головний ворог - ІД. Решта проблем залишається. Що буде з Асадом? Як відновити мир між сунітами та шиїтами в Іраку? Війна чужими руками, яку ведуть у регіоні Іран та Саудівська Аравія, подвійна роль Туреччини… Але все це - питання другорядні. Переговори про це у Відні вселяють надію, що нам вдасться вирішити ці проблеми на різних рівнях.

Повернімося до України. Рік завершується. Мінські угоди передбачають завершення процесу стабільного припинення вогню та політичного рішення до кінця року. Цього не вдалося досягти, тож які перспективи зараз?

Учасники Нормандського процесу, тобто канцлерка Німеччини та президенти Франції, Росії та України домовились про подовження процесу. Ми виграли час. Кількість сутичок зменшилась, немає спроб захоплення нових територій. Це перші успіхи. Вирішальне питання - проведення чесних виборів на сході України та відновлення контролю України на кордоні з Росією. Без Росії цього не досягти, значить, слід продовжити переговори.

Хто, на вашу думку, винний у тому, що реалізація домовленостей забарилась?

На мій погляд, головна проблема в тому, що сепаратисти за підтримки Росії та російські військовослужбовці поводять себе там так, як ми бачимо, що тривають поставки озброєнь. Ясно, однак, і те, що виконувати домовленості мають обидві сторони. Це означає, що й Україна має провести конституційні реформи та просунутися на шляху децентралізації.

Нині у Криму спостерігаються проблеми з забезпеченням. Україна запровадила своєрідну блокаду. Практично перекриті поставки товарів. Чи сприяє це успіху переговорів?

Але Україна досі діяла цілком розумно. Це націоналісти підірвали лінію електропередач. На разі як електро-, так і водопостачання відновлюються. Уряд України не хоче, щоб виникло нове джерело кризи.