DW: Під час візиту президента України Петра Порошенка до Брюсселя глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україна може розраховувати на прогрес у питанні скасування віз до кінця 2015 року. Чи не є цей прогноз надто оптимістичним?

Андрій Пленковіч: Перш за все я вважаю, що виконання критеріїв візової лібералізації українською стороною рухається в правильному напрямку. Ми всі пам'ятаємо, що одним із важливих політичних меседжів Ризького саміту було те, що ми маємо мотивувати українську сторону завершити процес (виконання Плану дій щодо візової лібералізації - Ред.), аби ЄС зміг ухвалити позитивне рішення. І я очікую, що заява пана Юнкера якраз і була сказана в цьому ж ключі. Візова лібералізація буде важливим сигналом для України, особливо для українських громадян, чимало з яких ще взагалі ніколи не були в жодній країні ЄС.

Юнкер також вказав, що Україна має виконати низку завдань на шляху до лібералізації візового режиму. Про які першочергові завдання йдеться нині?

Діалог про візову лібералізацію між Єврокомісією та українським міністерством (закордонних справ - Ред.) триває. Важливо, щоб українська сторона продовжувала виконувати критерії, які зазвичай вимагаються від усіх інших країн для візової лібералізації - здійснення суворого контролю зовнішніх кордонів, повний обмін інформацією про українських громадян і громадян інших держан, які можуть їздити з України до ЄС.

Наприкінці 2015 року Україна очікує на ще одну важливу подію - набуття чинності угодою про зону вільної торгівлі з ЄС. Російська сторона нещодавно заявила, що поширить на українську продукцію торговельне ембарго. Чи може Київ розраховувати на підтримку ЄС у випадку, якщо Росія втілить свої погрози?

ЄС дуже чітко дав зрозуміти, що після відтермінування дати набрання чинності угодою про зону вільної торгівлі з Україною до 1 січня 2016 року не буде жодних змін ані щодо термінів, ані щодо суті угоди, яку підписали Україна та ЄС у червні 2014 року. Я вважаю, що нема жодних альтернатив набуттю чинності угодою, що (в рамках тристоронніх консультацій мж Києвом, Москвою та Брюсселем - Ред.) буде знайдено рішення, аби уникнути економічних контрзаходів із боку Росії, які могли б підірвати стабільність української економіки.

Заяву Москви (щодо ембарго на українську продукцію - Ред.) я не вважаю виправданою. Нема потреби ставити під питання угоду про ЗВТ, тому що вона може існувати паралельно з іншими угодами про вільну торгівлю з третіми країнами. Це велика різниця між Митним союзом і угодою про ЗВТ.

Під час візиту Порошенка до Брюсселя Юнкер також констатував, що Росія не виконує свою частину мінських зобов’язань для врегулювання конфлікту на сході України. Які ви бачите можливості вплинути на Москву, аби змусити її виконувати домовленості?

Головний інструмент для цього - це мінський процес. Принципово важливим є запезпечення стабільного режиму припинення вогню на Добнасі. Москва повинна вплинути на бойовиків так званих "ДНР" і "ЛНР", щоб припинилися наступальні військові дії, перешкоджання діяльності спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі, також відмовити адміністрації так званих "ДНР" і "ЛНР" від ідеї організовувати окремі місцеві вибори. Нам потрібні сигнали для мирної реінтеграції тимчасово окупованих територій в правову та конституційну систему України.

Євросоюз загалом чинить великий тиск на Москву. Нещодавно Радою ЄС було ухвалене рішення продовжити санкції проти Росії до січня 2016 року, що безпосередньо пов’язано з виконанням мінських угод. У всіх резолюціях Європарламенту упродовж останніх півтора років - думаю, їх більше 15, - завжди були присутні політичні сигнали. Мета цих сигналів - сказати Москві поводитися як відповідальний член міжнародної спільноти і член Ради безпеки ООН, а також не провадити політику, яка дестабілізує позицію її сусідів шляхом як активного, так і замороженого конфлікту.