Чотири роки тому світ охопила глобальна фінансова криза. Терміново довелося рятувати банки, які погрузли в боргах. Уже це поставило ту чи іншу європейську країну на межу руйнації. Особливо боляче наслідки кризи відчула Іспанія. «Ми повинні розірвати це чортове коло, коли порятунок банків послаблює державний бюджет», - вважає президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. У середу, 12 вересня, він виступив у Європарламенті з промовою про ситуацію в ЄС. Створення європейського банківського союзу він оголосив однією із головних цілей.

Передусім йдеться про заснування загальноєвропейської наглядової структури, яка б базувалася в Європейському центральному банку. В Комісії ЄС хочуть, аби ця структура контролювала діяльність усіх 6000 кредитно-фінансових інститутів єврозони. Крім того, країни, які входять до складу ЄС, повинні створити національні фонди для порятунку банків, які похитнулися, або для проведення процедури їхнього банкрутства. На створення цих фондів мають піти засоби, які стягуватимуться з самих кредитно-фінансових інститутів.

Створення європейського банківського союзу передбачає також загальноєвропейські гарантії приватних банківських вкладів. Таким чином гроші клієнтів до певної суми мають бути захищеними на випадок банкрутства банку. Такий механізм уже діє в Німеччині, але тепер його хочуть перенести на всю єврозону.

Баррозу: контролювати треба всіх

Однак ідею банківського союзу, яку відстоює Єврокомісія, сприйняли не без критики. Передусім з боку Німеччини лунає чимало зауважень на адресу Брюсселя. Німці в принципі погоджуються з тим, що національні структури з нагляду за фінансовим ринком доведеться підпорядкувати загальноєвропейському відомству. Європейський центральний банк в такому разі отримає повноваження втручатися в ситуацію на території всієї єврозони, він зможе виписувати штрафи, а за необхідності навіть позбавляти банки ліцензій. При цьому національні наглядові структури можуть виступати тільки в ролі таких собі асистентів.

Однак міністр фінансів Німеччини Вольфґанґ Шойбле готовий віддати під такий контроль лише великі банки, банкрутство яких може призвести до негативних наслідків для всієї банківської системи в Європі. Менші кредитно-фінансові інститути, як, наприклад, німецькі ощадні каси або кооперативні банки, на його думку, мають і надалі контролюватися виключно на національному рівні. У Брюсселі таку вимогу відкидають. Як заявив Баррозу, всі банки єврозони потребують центрального контролю, «оскільки системні ризики можуть критися всюди».

Німецькі гарантії вкладів як приклад

Найбільше дискусій точиться, однак, навколо питання про гарантування банківських вкладів. У Німеччині гроші банківських клієнтів уже зараз захищені на випадок банкрутства кредитно-фінансового інституту. Чимало німців побоюється, що в майбутньому їм доведеться розплачуватися не лише за збанкрутілі держави, але й за іноземні банки, на чолі яких стоять недолугі менеджери.

Депутат Європарламенту, німецький соціал-демократ Удо Бульманн заявив нещодавно в розмові з інформаційним агентством dpa: «Не можна жертвувати німецькими ощадними касами й кооперативними банками, які прекрасно функціонують, заради хворих великих банків». Також у лавах самої Єврокомісії на всім до вподоби така ідея. За даними часопису Spiegel, проти виступає, зокрема, комісар ЄС з питань енергетики Ґюнтер Еттинґер.

Шойбле гальмує очікування

Єврокомісія намагається максимально прискорити створення банківського союзу. Починаючи вже від січня наступного року, новий контрольний орган має взяти під свою опіку ті банки, які звернулися за допомогою до стабфонду. У липні на черзі мала б настати черга великих та так званих системних кредитно-фінансових інститутів. І врешті-решт в січні 2014-го року всі 6000 банків єврозони повинні опинитися під загальноєвропейським контролем.

Міністр фінансів Німеччини Вольфґанґ Шойбле, однак, радить не поспішати, оскільки ще чимало питань залишаються відкритими. Як Європарламент, так і окремі країни повинні підтримати пропозиції Єврокомісії стосовно створення банківського союзу. Оскільки підтримка має бути одностайною, очікується, що наступними тижнями Німеччина спробує змінити ці плани на свій смак.