Deutsche Welle: У п’ятницю, 26 грудня, мали відбутися чергові переговори у "мінському форматі": Україна, Росія та ОБСЄ, а також представники проросійських сепаратистів. Втім, зустріч не відбулася. Пане Броку, як, на Вашу думку, буде розвиватися ситуація?

Ельмар Брок: Я сподіваюся, що це лише короткострокове призупинення. Якщо Росія хоче позбутися санкцій, то досягти цього можна лише шляхом виконання Мінської угоди. Виглядає на те, що поки просування немає, за винятком погодженого обміну полоненими.

Все ж, протягом двох днів перемовини йшли. Як Ви можете оцінити обмін полоненими між українськими урядовими силами та проросійськими сепаратистами на Донбасі?

Це хороший прогрес. Мова йде про гуманітарне питання - у цьому плані Мінська угода була успішною ще у вересні. Утім, це поки єдине, що з того часу справді вдалося. Адже припинення вогню, про яке домовилися тоді, як таке ніколи не реалізовувалося. Я вважаю, що першочергове найважливіше питання полягає в тому, як змінити бойові дії таким чином, аби з обох боків не було спроб розширення підконтрольних територій.

Чи не вплинув на призупинення переговорів той факт, що Україна, очевидно, прагне членства в НАТО?

Я так не думаю і сподіваюся, що це не так. Ішлося про скасування запровадженого чотири роки тому Януковичем (тодішнім президентом України Віктором Януковичем. - Ред.) позаблокового статусу, якого раніше в Україні ніколи не було. Президент Петро Порошенко сказав, що він планує через сім років провести референдум із цього питання, тож зараз воно практично зовсім не стоїть на порядку денному.

Днями президент Росії Володимир Путін підписав нову воєнну доктрину. Вона визначає найбільшою загрозою для РФ "наступальний потенціал" НАТО. Як Ви оцінюєте цей документ?

По-перше, це не відповідає дійсності. У 2008 році Україні було відмовлено у вступі до НАТО, зокрема через Німеччину та Францію. По-друге, напевно, неважко досягнути згоди з Росією та відмовитися від вступу до НАТО, якщо Росія виконає мінські домовленості та докладе зусиль, щоб те саме зробили і проросійські сили, а також коли міжнародне право буде відновлено. Я не вважаю, що приймання України до НАТО має бути першочерговою ціллю.

Яку роль у розв'язанні конфлікту нині ще може відіграти ОБСЄ?

Я думаю, що ОБСЄ відіграє ефективну роль, оскільки усі сторони (конфлікту. - Ред.) є її членами, включно з Росією. ОБСЄ є організацією, яка створює правові передумови і володіє необхідним інструментарієм для здійснення спостереження та гарантування безпеки, аби шляхом переговорів досягти мирного врегулювання. Це першочергова ціль Гельсінської угоди, основоположного акту ОБСЄ: щоб конфлікти, які завжди будуть виникати між країнами, у Європі вирішувалися мирно. Я сподіваюся, що ОБСЄ - в якій нині розумно головує Швейцарія - у змозі забезпечити такий рівень переговорів.

Чи пройдуть знову, на Вашу думку, такі перемовини найближчими днями у Мінську?

Я не знаю, але сподіваюся на це. В інтересах усіх, щоб це сталося. І я сподіваюся, що вистачить розуму продовжити такі переговори, якщо є бажання уникнути розширення конфлікту та передусім узимку попіклуватися про людей, які живуть в таборах для біженців і в самому кризовому регіоні. З огляду на людей слід відчувати зобов'язання прийти до порозуміння.