”Я, очевидно, голосуватиму проти. Ми тут у Європі не можемо дати собі ради коли нас п”ятеро або шестеро, як же це може спрацювати коли в нас 25 країн з різними культурами?”

Уже кілька місяців Євросоюз живе в очікуванні катастрофи. Соціологічні опитування стабільно вказують на те, що на референдумі у Франції 29 травня більшість громадян голосуватимуть проти конституції ЄС. Безпрецедентний в історії Європи документ, який має врегулювати роботу спільноти після її розширення на Схід, ризикує стати макулатурою. Для того, щоб конституція набула чинності, її мають ратифікувати всі 25 країн-членів. У більшості держав, як, наприклад, у Німеччині, цю процедуру виконують парламенти, і тому несподіванок не трапляється. Але окремі країни, у тому числі Франція, винесли ухвалення конституції на референдум. І ось тепер проект може закінчитися, так і не почавшись.

У чому ж проблема? Чому Франція, одна з найбільших європейських держав і країна-засновниця Євросоюзу, стала його головною загрозою? Політичні оглядачі називають кілька причин. Головна з них – французи невдоволені власним урядом і збираються скористатися референдумом, щоб, так би мовити, випустити пару. Говорить професор Генрік Уттерфедде з Німецько-французького інституту в місті Людвіґсбурґу:

”Насправді йдеться про те, що французьке суспільство перебуває в стані глибокої невпевненості й з занепокоєнням дивиться в майбутнє. Тут і соціальна криза, і економічна криза, і криза світогляду. Саме в цей момент з”являється конституція, і багато людей сприймають її як вказівку згори. Один французький депутат якось дуже радикально, але влучно змалював ситуацію – французи голосуватимуть не ”за” чи ”проти” конституції. Вони хочуть задати перцю усім політикам і висловити свій протест”.

Але і європейські теми аж ніяк не спонукають французів голосувати на референдумі за конституцію ЄС. Одних непокоїть можливий вступ до Євросоюзу Туреччини, інших – загроза втратити роботу через дешеву робочу силу зі Східної Європи. Нарешті й сам проект конституції має не найкращу репутацію. Деякі представники лівих вважають його символом сваволі капіталізму, що сприймається як загроза соціальним гарантіям.

Розвіяти всі ці страхи й побоювання поки що не допомогли ані заклики французьких лідерів, ані агітація закордонних політиків. Один з них – німецький канцлер, соціал-демократ Ґергард Шредер:

”Ми просимо вас, виходячи з наших спільних традицій, які ми так довго й успішно розвивали, сказати ”так” цій конституції. Думаю, що друзі можуть собі дозволити виступити з таким проханням.”

Тим часом у Брюсселі, неофіційній столиці Євросоюзу, очікують найгіршого, сподіваючись на диво в останній момент. Якщо французи справді скажуть конституції ЄС ”ні”, розвиток подій передбачити складно. Очевидно, процес ратифікації в інших країнах триватиме, втім лише формально. Припускають, що у Великобританії, де до Євросоюзу традиційно ставляться скептично, референдум взагалі скасують.

Водночас негативний вирок французів не призведе до розвалу ЄС. Просто спільнота буде змушена жити за правилами договору, ухваленого п”ять років тому в Ніцці. А цей документ вважається поганим підґрунтям для розширеного ЄС. Можливо, договір буде реформовано або укладено новий, але цей процес напевне буде тривалим і складним.

І все ж таки надія помирає останньою. За кілька днів до референдуму число противників і прихильників розділилось майже порівну з незначною перевагою у євроскептиків. Натомість приблизно четверта частина французів, які мають право голосу, ще не визначилися. Саме на них і покладають сподівання уряд Франції і керівництво ЄС у Брюсселі. Зрештою, дуже схожа ситуація була 1992 року, коли французи вирішували на референдумі долю Маастрихтської угоди. Тоді опитування громадської думки теж передрікали поразку, але французи сказали ”oui” (”так”).