�рогнозувати подальший економічний курс офіційного Києва.

Новому українському урядові доведеться обирати між двома шляхами економічного розвитку – тісна співпраця з Росією або ж курс на євроінтеграцію. На такий вибір вказують більшість німецьких експертів або урядовців, серед них директор Центру Кербера при Німецькому товаристві зовнішньої політики Александр Рар:

„Зрозуміло, що впродовж наступних місяців Україна тупцюватиметься між Росією та Євросоюзом, докладатиме зусиль для укладення договору про асоціацію з ЄС та водночас не виключатиме можливості зони вільної торгівлі з Росією, Білоруссю та Казахстаном, що безсумнівно теж принесло б Україні багато переваг. Постане проблема вибрати між двома митними союзами, між ЄС та Росією. Тут Україні доведеться визначитися.”

Такий ультимативний підхід не поділяють чимало українських експертів, які цими днями відвідали Німеччину. Віце-президент Українського союзу промисловців та підприємців Тетяна Степанкова вважає, що Україна однаково ефективно може співпрацювати як у напрямку Сходу, так і Заходу. Саме з цих міркувань УСПП хотів би бачити в Україні коаліцію в складі представників “Нашої України” та “Партії регіонів”.

Як зазначалося на одному з форумів у Берліні, яким би не був наступний уряд, йому доведеться мати справу із серйозними проблемами. Вже зараз експерти прогнозують серйозну енергетичну кризу. Аналітики звертають увагу на те, що українська економіка ще не відчула шоку від зростання цін на енергоносії. Аби захистити власну економіку, нова українська влада мала б вдатися до низки превентивних заходів, радять німецькі експерти. Говорить Міхаель Гармс із Східного комітету німецької економіки:

„Нині ми намагаємося створити спільний енергетичний ринок. ЄС повинен тут ще багато чого зробити. Однак дещо вже вдалося досягти у Північній Європі, на Балканах. Там, наприклад, об”єднали електромережі, спільно будують газопроводи. Для України дуже важливо, наскільки інтенсивно вона прєднається до процесу утворення такого європейського енергетичного ринку, щоб зменшити свою залежність від Росії.”

Тетяна Степанкова запевняє, що робота в цьому напрямку вже ведеться.

„Я думаю, що дуже вдалою на нинішньому етапі може бути єврорегіональна співпраця - адже параметри України відносно Євросоюзу ще не визначені. Така регіональна співпраця допоможе реалізувати проекти з енергозбереження або використання альтернативних джерел енергії. Це проекти на невеликих річках, наприклад малі ТЕЦ, або ж енергетичні проекти на півдні України. Ми справді розширюємо співпрацю.”

Окрім проблем довкола можливої енергетичної кризи наступних українських урядовців може чекати й приємний сюрприз. Німецькі експерти не виключають, що наступного року, коли має бути продовжено План дій Україна-ЄС, Брюссель може запропонувати Києву значно інтенсивнішу співпрацю. Практично ніхто не сумнівається, що прогнозоване поглиблення відносин Україна-ЄС носитиме передусім економічний характер – приміром створення зони вільної торгівлі або спільного енергетичного ринку. Саме економічна співпраця з Євросоюзом – нині реальна та вигідна для України можливість, вважає Міхаель Гармс.

„Економіка однозначно, без сумнівів! Тут ми можемо обговорювати цілий спектр питань, і зону вільної торгівлі, і співпрацю в технологічній галузі, і енергетичний сектор. Саме цей шлях і є для України правильним – спробувати налагодити інтенсивну співпрацю з різними сферами економіки Євросоюзу, аби через глобальну мету членства в ЄС не забути про все інше.”

Поки що розвиток української економіки залежить від формування українського уряду, від того, наскільки він буде ефективним і як довго протримається. Саме такий критерій охочі інвестувати в українську економіку іноземні бізнесмени ставлять на перше місце.

Наталя Фібріг