"У вирі подій" - під такою назвою опублікувала статтю німецька газета Süddeutsche Zeitung, в якій коментується драматично швидкий розвиток ситуації в Києві:

"Щоб не спричинило таких змін - страх президента перед новим спалахом насильства, чим йому пригорозила радикально налаштована частина Майдану, розвал правлячої партії, а разом з нею і влади, або перспектива поступової втрати контролю, - в будь-якому разі здається, що несподівано швидко, ба навіть сенсаційно швидко, Віктор Янукович перетворюється на історію. Натомість повернутися в політику готується Юлія Тимошенко. (...) Таким чином цілком імовірно, що угода (про врегулювання кризи - Ред.), домогтися якої вдалося з такими труднощами і яка мала принести спокій, стала початком нового кола в боротьбі за політичну владу.

Інша німецька газета - Rheinische Post - звертається в своєму коментарі до Європи:

"З точки зору деяких західних європейців Україна є російською околицею. Але насправді ця країна є георграфічним центром континенту. Прозахідні сили на заході України прагнуть до нашої Європи. Сотні мітингувальників і демонстрантів готові навіть ризикувати життям заради вільної європейської системи цінностей. Європа не повинна розчарувати цих мужніх борців. Успіх у Києві матиме сигнальне значення для опозиціонерів в інших східноєвропейських країнах, де правлять режими, наприклад - у Білорусі. Якщо ми відстоюємо європейські інтереси в Африці, то тим більше ми повинні це робити в Києві".

Швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung теж вважає, що Україна заслуговує на більшу увагу з боку ЄС:

"Простого рішення для Києва нема. (...) Тепер треба набратися терпіння й продемонструвати гнучкість. Досі ЄС пропонував своїм партнерам на Сході все або нічого: той, хто розраховує на переваги, має спочатку підписати угоду, яка, однак, передбачає й дотримання цілої низки технічних норм. Але для України, як усюди в зоні сутінків, потрібні гнучкіші форми співпраці. Спочатку треба допомогти Києву, наприклад, зменшити залежність від російського газу. Країна, яка розривається між Сходом і Заходом, заслуговує на більше, ніж лише на схематичну політику на брюссельській креслярській дошці".

Французьке видання Le Figaro намагається зазирнути в майбутнє України:

"Безперечно, майбутнє України все ще залишається більше, ніж непевним. Хто увійде до складу коаліційного уряду? Кому дозволять брати участь у дострокових президентських виборах? Що буде з Януковичем та його соратниками? І передусім - яку гру вестиме Путін? Але в будь-якому разі, на сході нашого континенту відкрили новий розділ історії. І завдання Європейського Союзу полягає в тому, аби долучитися до його написання. Йдеться не про втручання у внутрішні справи України, а про визначення принципів політики відносно тих східноєвропейських країн, які двадцять років тому вийшли із сфери впливу Радянського Союзу".

Інша французька газета Le Monde коментує намагання Росії зберегти Україну в зоні свого впливу:

"В останні місяці західні країни, вірогідно, так і не зрозуміли весь розмах стратегії Кремля. При цьому Путін готовий до всього: свого протеже він навіть підштовхнув до найгіршого прояву утисків. У Києві гинуть люди, оскільки Кремль хоче нав‘язати Україні режим обмеженого суверенітету. Одного дня, однак, європейцям доведеться винести з цього уроки для своїх відносин з великим сусідом на Сході".

Тему продовжує нідерландська газета de Volkskrant:

"Можливо криза в Україні стала сигналом пробудження. Ми можемо скільки завгодоно переконувати самі себе в тому, що часи змінилися, ми можемо скільки завгодно намагатися налагодити хороші робочі відносини з Москвою, але ми не можемо спростувати той факт, що драматичні події в Україні носять характер стратегічного міряння силами. З одного боку - Кремль Володимира Путіна, який дивиться на Україну, як на супутника у російській сонячній системі, а з іншого - демократична Європа, яка б почувалася надійніше та стабільніше, якби на її слабкому кордоні ця країна могла вільно розвиватися".