Шведська газета Sydsvenskan: "Цими днями західним світом важко крокує історія зі знайомим духом - правий екстремізм, націоналізм і дух ізоляціонізму. У США із цього духу Трамп вийшов переможцем президентських виборів. У травні майбутнього року наступною може бути Франція. (…) Досвідчена Меркель, яка користується повагою, є об'єднавчою силою в Європі та ЄС (і в усьому вільному світі), що настільки потрібна у нинішні часи, коли так багато всього похитнулося".

Італійське видання Corriere della Sera: "Рішення знову балотуватися - ризиковане, але неминуче. Чи переможе вона? Сьогодні опитування говорять, що так, однак не зрозуміло, у які альянси їй доведеться вступити, аби правити. Ясно одне: це буде нова Анґела Меркель. Відкритість до біженців змінила її політичну лінію. І перспектива того, що у 2021 році вона не повинна буде йти на п'ятий термін, робить її трохи сміливішою. Трохи".

Чому Меркель немає альтернативи?

Чеська газета Lidove noviny: "Анґела Меркель є визначальною особистістю Німеччини останнього десятиліття. Це просто факт, який мають визнати навіть ті, хто в чому її тільки не звинувачує: наприклад, у тому, що вона не має чіткого ідеологічного підґрунтя, що вона пересиджує проблеми, як свого часу її наставник Гельмут Коль, а також у тому, що вона занадто швидко відкрила німецькі кордони для біженців. У всій цій критиці є частка правди. Вона вимагає рефлексії, політичної конкуренції та альтернативи. Однак якби Меркель вирішила не балотуватися, якою була б переконлива альтернатива для головної посади? Де-факто немає жодної. Це теж є частиною успіху Меркель, адже вона сама відіграє роль незамінної матері народу".

Швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung: "Навіюють, що Меркель незамінна. Її четверте балотування має виглядати таким же природнім ходом речей, як і її переобрання на посаду канцлерки унаслідок виборів до Бундестагу через десять місяців. Тобто - федеральна канцлерка Безальтернативність, а саме так Меркель і править.

Такі погляди не мають сенсу, так само, як і постійні заяви Меркель під час кризи євро, мовляв, безальтернативними є усе нові й нові мільярдні кредити для Греції, аби уникнути "провалу Європи". Вони такі ж неправильні, як упертість Меркель під час кризи біженців минулого року, мовляв, потрібно безконтрольно пропустити до країни сотні тисяч мігрантів, адже кордон і так неможливо контролювати. Безальтернативною Меркель є хіба що для ХДС (Християнсько-демократичного союзу. - Ред.), адже очільниця завжди перешкоджала талановитим конкурентам у партійному керівництві".

Не допустити поглиблення розколу суспільства

Німецька газета Süddeutsche Zeitung: "На одинадцятому році канцлерства складається враження, що Меркель - як і деякі її попередники - сприймає внутрішню політику лише як щось нижче. З огляду на масштаби кризи у світі це, може, й можна зрозуміти. Та все одно це помилка. Передвиборча боротьба, під час якої Меркель хотіла би отримати перевагу передусім як світова лідерка, була би небезпечною для ХДС. Урешті-решт виборця більш цікавлять робочі місця, школи всередині країни та соціальна захищеність у себе вдома, аніж мирний процес в Афганістані або Сирії. З огляду на взаємозв'язки у світі це, може, і короткозоро, але це так".

Німецьке газета Die Welt: "Довкола Німеччини до влади пробиваються популісти, адже традиційні політичні погляди, інституції та стратегії втрачають своє значення. Меркель має на меті стабілізацію політичного центру - центру, який все більше людей за такий не вважають. Їй ідеться про захист західних цінностей, які деяким виборцям більше не видаються їхніми цінностями. Трамп, Путін та Ле Пен ставлять західний світ з ніг на голову - і німецьку передвиборчу боротьбу теж. Меркель робить ставку на те, що вона - попри кризу біженців - є втіленням словосполучення "жодних експериментів".

Німецьке видання Spiegel Online: "Далі, усе далі - але куди? Нарешті стало відомо - Меркель ще раз хоче це знати (чи отримає її кандидатура на посаду канцлера підтримку виборців. - Ред.). Її шанси на четверту каденцію хороші. Однак кандидатура несе ризики - для неї особисто, її партії - і для країни. (…)

Під час кризи біженців Меркель поляризувала, настрої у країні виглядають непримиримими. І хоч канцлерка давно попрощалася із "культурою гостинності", однак у багатьох, які раніше охоче ставили у бюлетені хрестик навпроти ХДС, особиста відраза засіла настільки глибоко, що вони кричать до правительки під час офіційних виступів "Меркель має піти!" Для цих людей нове висування кандидатури Меркель - провокація. (…) Меркель повинна усвідомлювати, що її нова каденція може поглибити розкол країни. Особливо, якщо у випадку перемоги вона правитиме подальші чотири роки на чолі великої коаліції".

Німецька газета Der Tagesspiegel: "Якби Меркель пішла, це було би жартом. Тобто так би це сприйняли у її власній партії. Адже ХДС орієнтований на неї, як жодна партія до цього на кого-небудь. (…) Але для чого Меркель прагне влади? Для чого хоче її утримати? Куди вона хоче вести країну? (…) Аби виступати проти популізму, потрібні факти, знову і знову факти, а також прозорість. Стійкі позиції має той, хто не боїться дебатів".