Норма, прийнята Італією 2009 року разом з так званим „пакетом про безпеку”, суперечить європейській директиві про репатріацію нелегалів, зазначає Європейський суд. Окрема країна-член спільноти не може впроваджувати норми суворіші, ніж це передбачено європейськими директивами. Тобто Італія не має права саджати в тюрму мігрантів, які не покинули її територію після отримання мандату на висилку. Європейські норми передбачають надання нелегалу від 7 до 30 днів на те, щоб самостійно покинути територію ЄС. Якщо ж цього не відбувається, то він має бути репатрійований „із застосуванням найменш примусових заходів”.

Зокрема, суд у Люксембурзі розглянув випадок Хассана Ель Дріді, алжирця, засудженого судом міста Тренто до річного ув’язнення через те, що не покинув Італію. Як пише у своєму рішенні Європейський суд, така санкція „може заважати встановленню ефективної політики репатріації з дотриманням основних прав людини”. Отже, італійський суддя має анулювати застосування цієї національної норми, причому це рішення має й зворотну силу, тобто мусить бути застосоване також до всіх справ, які були вже розглянуті.

Рішення Європейського суду з радістю зустріла благодійна католицька організація „Карітас” та Конференція єпископів Італії. „Тепер ми чекаємо відповідних кроків з боку італійського уряду”, - прокоментував новину з Люксембурга Олів’єро Форті, представник „Карітасу”.

Головні ворота міграції до ЄС

Цілком протилежної думки дотримується глава сенатської групи правлячої партії „Партія свобод” Мауріціо Гаспаррі. „Помилки припускається Європа, а не Італія, - заявив він, - зважаючи на те, які гострі проблеми ставить перед нами сучасність. Це не італійські, а європейські норми мусять бути переглянуті”, - переконаний Мауріціо Гаспаррі. На його думку, „подібні сентенції тільки заохочують нелегалів”, і тому „Італія повинна тримати свою лінію”.

Правозахисні організації неодноразово критикували Італію за її сувору міграційну політику. Зважаючи на своє географічне розташування, Італія – чи не головні ворота для мігрантів до Європейського Союзу. Лише від початку заворушень у Тунісі та Лівії до Італії переважно через Середземне море прибули близько 25 тисяч біженців з півночі Африки. Багато з них емігрували з економічних причин, тобто в пошуках кращого життя в Європі.

Автор: Мар’яна Яворська
Редактор: Роман Гончаренко