Дискусія між Апеннінською державою та Європейським судом тривала кілька років. Так, у листопаді 2009 року Страсбурзький суд постановив, що громадянка Італії фінського походження Соіле Лаутсі має рацію, вимагаючи прибрати розп’яття зі шкіл. Тому що «присутність хреста в класах суперечить праву на навчання, зокрема, праву батьків виховувати своїх дітей згідно з власними філософськими та релігійними поглядами». За вироком Італія мала виплатити позивачці компенсацію у п’ять тисяч євро. Однак таке рішення викликало бурхливу реакцію в країні, а її уряд подав апеляцію. Позиція Італії, висловлена урядом та президентом, є такою: хрест мусить лишатися, тому що він є не лише християнським символом, а символом „нашої традиції, а також толерантності, солідарності та поваги до інших”, пояснюють там. „Італія говорить „ні” Європі, яка бажає розмити символи власної ідентичності”, - наголошує офіційний Рим.

Ватикан: „Біла стіна – не вихід”

Цими днями в очікуванні остаточного вироку Страсбурга із цього питання знову висловився Ватикан, який 2009 року назвав рішення європейського органу „короткозорим”. „Біла стіна замість хреста – це не вирішення проблеми, - наголосив глава Ради Ватикану з питань культури кардинал Джанфранко Равазі, - біла стіна веде до порожнечі, до культурної вразливості”. Кардинал запропонував протилежне рішення: „Є неправильним прибирати власні символи, щоб не ображати чутливість іншого. У цьому випадку правильніше не прибирати, а додавати поряд символи інших релігій”, - вважає кардинал Равазі. Щоправда, на практиці не так вже й легко впровадити й „принцип додавання”.

Може, просто додати?

Так, кілька днів тому за рішенням Касаційного суду Італії був відсторонений від роботи суддя Луїджі Тості, який відмовлявся проводити засідання, поки у всіх судах країни не приберуть хрести із залів або не повісять поряд менору – символ іудаїзму. Спочатку судді надали залу, де хреста не було. Але оскільки він продовжував наполягати на відсутності хреста або присутності поряд менори у всіх судах країни, і відмовлявся проводити засідання, то Касаційний суд підтвердив своє рішення виключити його з професійної спілки. Тепер Луїджі Тості збирається звернутись з позовом до того ж Страсбурзького суду з прав людини.

Якщо для італійської держави хрест є „символом толерантності до іншого”, то як його бачать самі італійці? Згідно з опитуваннями, думки щодо присутності розп’яття у громадських місцях розділяються приблизно навпіл з деяким переважанням захисників християнського символу. Аргументи захисників, якщо судити з дискусій в інтернеті, є схожими на офіційну позицію: „це не просто хрест, це наша італійська ідентичність”, „тільки таким чином ми можемо ствердити нашу традицію, зважаючи на появу символів різних інших релігій”. Водночас противники присутності хреста зауважують, що „традиція вивішувати хрести в громадських місцях є насправді не такою вже древньою, - пише один молодий користувач на сайті відомої газети „Ла Стампа”, - вона бере витоки від часів Муссоліні. Тоді поряд з хрестом на стіні висіли також портрети самого дуче та короля”. „Як на мене, - пише інший користувач, - хрест у громадських місцях нічого не додає і нічого не забирає. Можна спокійнісінько бути віруючим, не бачачи повсюди хрестів, а можна продовжувати не вірити, весь час на них наштовхуючись”.

Автор: Мар’яна Яворська
Редактор: Євген Тейзе