Німецька газета Rhein-Neckar-Zeitung коментує прохання офіційного Києва про військову допомогу, адресоване ЄС та НАТО: "Під впливом дискусії на тему "зброї для Іраку" український міністр закордонних справ Павло Клімкін, очевидно, втратив відчуття реальності. Неможливо собі уявити, що ЄС та НАТО підуть назустріч його побажанню і нададуть Києву військову допомогу, не кажучи вже про поставки озброєнь. Та це й не в інтересах української влади.

Адже наслідком цього могла би стати гонка озброєнь у регіоні - між регулярними військами, яких би підтримував Захід, та підтримуваними Росією сепаратистами. Фактично нова "війна чужими руками", прецедентів якої історія знає достатньо. І кожного разу це оберталось нищівними наслідками для країни, у якій вона велася. Міжнародна спільнота не ризикне такою ескалацією конфлікту - і Україні теж не варто цього прагнути, якщо вона не хоче завдати смертельного пострілу глибоко вкоріненій мрії про національну єдність".

"Братовбивство" на Сході України

Австрійська газета Der Standard описує війну у Східній Україні: "Цілком нових масштабів набуває біблейське братовбивство у конфлікті на Сході України. Тут українцям протистоять росіяни, які були сусідами, друзями та родичами і які називали один одного братами. Любов перетворилася на сліпу ненависть, підігріту засобами масової інформації та націоналістами з обох сторін. Але артилерійський обстріл міст є злочином, байдуже, яка сторона віддала наказ це зробити - українська армія чи проросійські повстанці.

Акції радикального популіста Олега Ляшка, який хизується викраденням людей та показує відео, на якому він допитує затриманих, є так само гідними презирства, які і балаканина Володимира Путіна про "Новоросію", інтересами якої виправдовується розпалювання постійної "тліючої війни" у східноукраїнському регіоні. Найгіршим є те, що Каїнам із обох сторін засудження не загрожує".

Російські телеглядачі дізнаються не все

Консервативна чеська газета Lidove noviny пише про роль мас-медіа у Росії: "Майже 110 мільйонів росіян щодня сідають перед телевізором та дізнаються - незалежно від того, яку програму вони увімкнуть, - про українських "фашистів" та "бандерівців". Про збиті літаки та "підступних і ненажерливих щодо влади американців". Урешті-решті телеглядач починає розуміти, що йому ні про що не потрібно турбуватися, тому що всі проблеми вирішить за нього Володимир Путін. Чудово, що ми на Заході живемо в часи свободи слова, коли кожен може висловлювати свою думку з будь-яких питань війни та миру. Щоправда, зорієнтуватися в інформаційній лавині інколи не вдається без головного болю. Однак повернення до правди однієї людини було би поганою альтернативою".

Пропагандистський характер має й операція президента Путіна із гуманітарним конвоєм, вважає німецька консервативна газета Frankfurter Allgemeine Zeitung: "Становище у зоні бойових дій є неясним. Але зараз дедалі більше зрозуміло, що мав на увазі Путін, коли у четвер у Криму заявив, що Москва зробить усе, що в її силах, для якнайшвидшого завершення цього конфлікту. Якщо це було оголошення відкритої інтервенції, тоді перші кроки у цьому напрямку було зроблено минулої п'ятниці, коли російські військова колона перетнула кордон з Україною, очевидцями чого стали західні журналісти. У такому разі конфлікт не буде швидко завершено, він лише спалахне з новою силою. Може, саме цього насправді хоче Путін?"

Німецьке видання Schwäbische Zeitung зосереджує увагу на дипломатичних зусиллях німецького МЗС, у тому числі із мирного розв'язання конфлікту в Україні: "Міністрів закордонних справ у Німеччині завжди любили. Коли вони їздять у закордонні подорожі та розв'язують великі кризи по всьому світові, то навіть перетягують до себе увагу від канцлерки. Дуже часто це лише великий театр. І Франк-Вальтер Штайнмаєр не виняток. Однак і поза державницькими сценами зовнішньою політикою мають досягатися результати та успіхи. І тут поки що послужний список у Штайнмаєра короткий. Добре, коли німецьку зовнішню політику у світі знову сприймають всерйоз. Але Штайнмаєр повинен пред'явити й результати".