Німецька газета Thüringische Landeszeitung у п’ятницю, 26 грудня, коментує нову воєнну доктрину РФ. "Давайте не будемо вдавати: Росія, можливо, у стані спричинити напругу в Україні і у такий спосіб налякати передусім східноєвропейські країни. Але навряд чи нею справді керують агресивні мотиви. Для цього військо надто слабке, а економічні проблеми надто великі. Навіть якщо Росія у середньостроковій перспективі готова у дещо більших обсягах продавати газ у Китай чи ще кудись - це ще не означає, що Росія стане чимось більшим, ніж просто постачальником.

У цьому й полягає справжня проблема країни: вона ставить себе на один рівень із США, хоча воєнний потенціал найближчим часом не зможе зрівнятися з американським. А від економічного її й взагалі віддаляють світлові роки. Китай також обігнав колишню імперію в економічній та політичній сферах і розвивається значно швидше", - пише видання.

Захід - найважливіший противник Росії

Нідерландська газета NRC Handelsblatt у суботу, 27 грудня, пише, що Захід залишається для Росії найважливішим противником. "Якщо вірити Москві, загроза великого воєнного конфлікту для Росії зменшилася. Але водночас Кремль сигналізує, що за останні роки у світі в цілому зросла невпевненість. У новій доктрині також зазначається, що найбільшу загрозу для Росії створює НАТО. Йдеться про "зростання потенціалу військової загрози Північноатлантичного альянсу".

У такий спосіб Росія вказує не стільки на розмір військ країн Заходу, які за останні 20 років зменшилися через заходи економії, скільки на поступове розширення у східному напрямку, а також на роль, яку НАТО прагне відігравати за межами кордонів територій, щодо яких діє контракт. Ідеться, наприклад, про роль Альянсу в Афганістані. Для Москви Захід залишається найважливішим противником - у тому числі в Україні, яка тим часом скасувала позаблоковий статус", - вважає газета.

У випуску німецької газети Reutlinger General-Anzeiger від 26 грудня допускається, що побоювання президента Росії можуть бути небезпідставними: "У контексті угоди про асоціацію між ЄС та Україною європейці виявилися не надто чутливими до російських сумнівів стосовно документу. Крім того, після 1990 року НАТО прийняв дванадцять східноєвропейських країн, хоча існувала домовленість між Заходом і Росією про нерозширення НАТО на схід після об'єднання Німеччини. Усе це не виправдовує дій Путіна, якими він частково порушує міжнародне право. Але все ж таки це показує, що російські побоювання не зовсім безпідставні".

Стратегія запобігання зближенню України з НАТО

Німецька газета Der Tagesspiegel від 27 грудня прокоментувала рішення українського парламенту про відмову від позаблокового статусу. "НАТО відреагував на рішення українського парламенту стримано та нагадав про саміт 2008 року у Бухаресті, під час якого вже йшлося про вступ до Північноатлантичного альянсу. Але згідно зі стандартам і принципами, до НАТО не може увійти країна із невирішеними територіальними конфліктами на своїй території або та, яка перебуває у стані воєнного протистояння із сусідніми країнами.

Це, звісно, відомо й Путіну. Тому стратегію, у рамках якої Росія спричиняє озброєні конфлікти на території держав, які обрали західноєвропейський вектор розвитку, можна назвати підлою, але й потенційно успішною, оскільки вона переслідує єдину мету - запобігти зближенню цих країн із НАТО. Цей метод буде мати успіх доти, доки НАТО з одного боку дотримуватиметься своїх принципів, а Путін з іншого залишатиметься осторонь східно- або північноєвропейських членів Альянсу", - зазначає видання.

Німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung надує про складну гуманітарну ситуацію на Донбасі: "Окуповані сепаратистами регіони опинилися в дуже скрутному становищі з початком зими. Нещодавно ООН застерігала мирне населення від "загрозливих для життя умов" у своєму звіті. Питання гуманітарної допомоги мало стати одним із найважливіших на мінських переговорах. Сепаратисти, звісно, хочуть, щоб Київ відновив призупинене у листопаді фінансування та продовжив виплачувати громадянам "народних республік" соціальні виплати та пенсії. Зрозуміло, що українська влада не має бажання фінансувати беззаконний режим сепаратистів. Утім, потрібно невідкладно допомогти понад п’яти мільйонам людей, які знаходяться на конфліктних територіях".