Нове опитування в Сербії щодо європейського майбутнього країни ламає стереотипи і одночасно шокує. Найбільш скептичне ставлення до перспективи вступу своєї країни до ЄС демонструє не старше покоління, яке традиційно вважають більш консервативним, націоналістичним та менш готовим до змін, а молодь. Близько 51 відсотка людей у віці від 18 до 29 років виступає за те, щоб Сербія, яка на даний момент є офіційним кандидатом на вступ до ЄС, відмовилася від курсу на євроінтеграцію. Натоміть серед старших вікових груп дві третини опитаних навпаки підтримують інтеграцію. Інші результати опитування белградської неурядової організації "Інститут європейських справ" дивують менше: 80 відсотків сербів не підтримують визнання незалежності Косова, 82 відсотки виступають проти потенційного вступу до НАТО. Найбільшим другом серби називають Росію, найбільшим ворогом - як це було завжди - Хорватію.

Але як виходить так, що проти вступу до ЄС виступає саме молодь? Вона більш піддатлива до впливу націоналістичних ідей? Чи просто гірко розчарована нездійсненими обіцянками блискучого європейського майбутнього?

Після переламного 2000 року, коли народне повстання знесло колишнього президента Слободана Мілошевича, усі подальші уряди країни принаймні формально наполягали на вступі Сербії до ЄС. Досягнуто було, відверто кажучи, небагато: Белград і досі перебуває лише на початку складного процесу переговорів, корупція та кумівство й досі домінують у повсякденному житті країни. Не будучи лояльним до влади, важко досягти професійного успіху. Особливо жорстко ситуацію на собі відчуває молодь: 43 відсотки молодих людей не мають роботи, і це лише за офіційною статистикою, яку багато критиків називають прикрашеною. Та й Євросоюз, який довгий час, у порівнянні з Сербією, виглядав раєм, за останні роки продемонстрував, що має чимало слабких місць. Чутки про "розвал ЄС" на сьогодні активно поширюються і в Сербії, про подібні сценарії в країні активно дискутують.

Мій город - твій город

Але слабкість ЄС далеко не для кожного є визначальним фактором віддалення від євроінтеграційних ідей. Навпаки. Денис Олуїч називає інші причини власного євроскепсису. "Нам не потрібен ніхто, хто б повчав нас ззовні, що нам робити на нашій землі", - каже він. 23-річний студент дотримується простого принципу: кожен має сам бути господарем свого городу. А сусід-Захід ставить Сербії, за його словами, забагато "ультиматумів" для того, аби отримати путівку до ЄС. "Я думаю, що визнання Косова як держави зрештою буде умовою для вступу в ЄС. Тому нам потрібні сильні союзники, такі як Росія та Китай. В іншому разі ми не матимемо жодних шансів", - каже Олуїч. Він був іще немовлям, коли його батьки разом із ним взялися втікати з Хорватії: операція "Шторм" означала для країни звільнення та завершення тамтешньої війни. Але водночас вона частково стала і актом помсти проти сербського цивільного населення. Це відбивається на поглядах Олуїча й до сьогодні: усе, що якось пов'язане з "Заходом", для Олуїча - не варіант: визнання незалежності Косова, вступ до ЄС чи, тим більше, НАТО.

Але не всі з тих, хто скептично поглядає в бік Брюсселя, мають "патріотичні" чи, тим більше, проросійські переконання. Радше йдеться про те, що сьогоднішня сербська молодь виросла, весь час чуючи обіцянки різних політичних еліт, мовляв, щойно країна стане членом ЄС, розпочнеться золота ера, а тому альтернативи євроінтеграції немає. "Але дотепер інтеграційний процес показав себе як затяжний і неефективний", - каже Сунчіца Міланович. 25-річна акторка, як і багато хто з її ровесників, не має постійної роботи та більше не вірить у грошовий дощ з європейських скарбниць. "У ЄС є багато країн, які досить погано функціонують. Якщо Сербія сама проведе необхідні реформи, ЄС нам взагалі буде непотрібний".

Вихід - у просвітництві

Політолог Тібор Молдвай працює в інституті, який провів опитування. Тенденція відвернення молоді від євроінтеграційних ідей здивувала і його. Причини такої тенденції він бачить передусім у джерелах інформації, які використовує молодь: "Молоді люди отримують інформацію передусім з трьох джерел: родина, мас-медіа та школа. І всі вони останніми роками спрацювали погано". Основну провину він приписує інтернетові. Адже якщо покоління їхніх батьків, як і у всьому світі, відоме як найвитриваліші поглиначі телебачення, молодь у Сербії так само, як і будь-інде, постійно тримає у руках смартфон. "Деякі з однолітків, з якими вони спілкуються, мають праві політичні погляди, їхніми текстами (в соціальних мережах - Ред.) діляться, глибоко не аналізуючи прочитаного. Система освіти, своєю чергою, не стимулює у них критичне мислення", - каже Молдвай. У сербських школах і досі практикують зазубрювання текстів, зокрема й із підручників історії, які прославляють сербів як героїчний народ та почасти замовчують сербські воєнні злочини.

Але списувати все на "поганий" інтернет політолог вважає неправильним. Іще одна причина євроскептичних настроїв серед сербської молоді, за його словами, це те, що політичні та інтелектуальні еліти недостатньо розповідали про позитивні сторони ЄС. "Ми маємо докладати більше зусиль, адже чим довше триває інтеграційний процес, тим більшим стає скепсис", - каже Молдвай.

Але як саме це має відбуватися? І чи ЄС дійсно й досі лишається "безальтернативним" варіантом розвитку країни, як люблять говорити сербські прибічники євроінтеграції? Чи навпаки - більше не таким уже й привабливим, особливо тепер, коли відомо, що вступ до ЄС - не золоті гори, а вимагає це й волі до реформ та компромісів? Молдвай переконаний, що Євросоюз і досі залишається найкращим шляхом розвитку країни. "Ми маємо лише краще це пояснювати, замість того, аби вести дріб'язкові дискусії про те, чи примусить ЄС нас вирощувати огірки прямої форми та чи заборонить приватно варити сливовицю (сербський традиційний сливовий бренді. - Ред.)".