Знову площа Тахрір у центрі Каїра стала місцем проведення антиурядових протестів. Однак тепер ідеться вже не про маніфестації проти Мубарака чи Військової ради, а проти рішень новообраного президента. Демонстрантів обурює виданий президентом Мухамедом Мурсі у четвер конституційний декрет, який надає главі держави фактично необмежені владні повноваження.

Більшість з тих, хто вийшов на вулиці, сповідують ліберальні погляди, наприклад, двадцятирічний Шахір. Його ставлення до декрету Мурсі однозначне. «Якщо ми це приймемо, то це буде наш кінець. Адже таким чином він поєднає законодавчі, виконавчі і судові владні повноваження. Тепер він - імператор».

Поштовх до протесту

Майже всі демонстранти поділяють таку точку зору. Акція протесту, що відбулася у п'ятницю, 23 листопада, планувалася вже давно. Таким чином невдоволені хотіли висловити свій протест проти влади Мурсі та Конституційних зборів, що складаються майже виключно з ісламістів. Останній президентський декрет лише доповнив перелік того, що викликає спротив. Водночас він також мобілізував багатьох людей, які інакше взагалі б не вийшли на демонстрацію. До вечора на площі зібралися десятки тисяч учасників.

Багато хто залишився на площі до суботи. Вранці 24 листопада поліція застосувала проти демонстрантів сльозогінний газ. Тарек Нассар, якому вже за шістдесят, теж був на площі протесту. Він вважає братів-мусульман брехунами: «Вони багато обіцяли. Назвіть мені хоча б одну обіцянку, якої вони дотрималися. Я не можу назвати жодної. Моя довіра до них нульова».

За таких настроїв у суспільстві навіть позитивні аспекти декрету Мурсі наштовхуються на недовіру. Звільнення призначеного Мубараком генпрокурора, наприклад, було однією з вимог ліберальних революціонерів. Однак Шахір зовсім не має довіри до братів-мусульман. «Я не вірю, що генпрокурора звільнили у зв'язку з революцією, а не для власної користі». Так само з обережністю він дивиться на нові процеси проти виправданих опонентів режиму, яких звинувачували через смерть демонстрантів. «Можливо, поновлення розгляду – це й добра справа. Але з огляду на інші статті, я зберігаю скепсис».

Багато з демонстрантів належать до прошарку середнього класу в Єгипті. Вони говорять англійською, добре одягнені, мають вищу освіту. Молодші з них симпатизують численним новим ліберальним партіям і рухам. Абдул Бар Царан, наприклад, є функціонером партії Вільних єгиптян. Розмахуючи прапором з партійною символікою, він засуджує декрет Мурсі. Він піддає критиці закріплений там імунітет Конституційних зборів від можливого розпуску через Конституційний суд. «Ми вимагаємо, щоб ці Конституційні збори були розпущені, адже цей орган не представляє всіх єгиптян. Він не представляє жінок, меншини, християн, лібералів і революціонерів».

Дехто хоче протестувати безстроково

Хто перший почав сутички на вулицях - демонстранти, хулігани чи правоохоронці, достеменно невідомо. У підсумки обидві сторони барикад кидалися один в одного камінням. З будівлі школи, розташованої поблизу, останніми днями поліція винесла всі стільці та все інше, що тільки можна кидати в натовп.

Чи матимє п'ятничний протест успіх у майбутньому, поки що незрозуміло. Шахір розмірковує прагматично: «Давайте сподіватися на краще. Проблема в тому, що брати-мусульмани будь-якої миті можуть мобілізувати таку саму кількість людей або навіть іще більшу». І вони це робили. Перед президентським плацом у час демонстрації зібралися тисячі членів Мусульманського братства і салафістів, щоб підтримати декрет глави держави.

Численні політичні групи оголосили безстроковий протест на площі Тахрір, якщо декрет не буде відкликано. Якщо у цьому візьмуть участь багато людей і протест триватиме і надалі, то це суттєво посилить тиск на Мурсі. Так само і в інших провінціях відбулися сутички демонстрантів з правоохоронцями. Подекуди навіть було підпалено партійні офіси політичної сили братів-мусульман Партії свободи і справедливості.