Генеральний cекретар НАТО Єнс Столтенберг народився у 1959 році в Норвегії. Він двічі обіймав посаду прем'єр-міністра країни, а з жовтня 2014 року очолює Північноатлантичний альянс. Він виступає за збільшення оборонних видатків європейських країн-членів НАТО, за політику стримування щодо Росії. Однак, чи це не призведе до нової гонки озброєнь? Ці запитання DW поставила генеральному секретареві НАТО.

DW: Пане Столтенберг, Ви росли у часи "холодної війни". Що Ви пам'ятаєте про той період?

Єнс Столтенберг: Я пам'ятаю, що ми боялися і, в той самий час, почувалися в безпеці. Боялися ядерної війни, боялися величезного Радянського Союзу поруч з Норвегією. Але почувалися в безпеці, бо Норвегія - член НАТО. І ми були певні, як і сьогодні, що якщо трапиться щось із Норвегією, і НАТО, і США нас захистять. Я був певен у цьому тоді, а ще більше вірю в це сьогодні.

Але сьогодні багато хто в Норвегії та в Німеччині занепокоєні тим, що Росія та НАТО все ближче підходять до межі нової "холодної війни".

Ми не перебуваємо в стані нової "холодної війни". Тоді існував Варшавський договір, існував НАТО. Це був глобальний конфлікт, це було протистояння двох ідеологій. Це був небезпечний, однак стабільний і передбачуваний стан. Сьогодні ми стикаємося із новими загрозами. Це "Ісламська держава", насильство і конфлікти в Іраку, в Сирії, в Північній Африці. І водночас ми маємо справу з упевненою в своїх силах Росією, яка порушує міжнародне право, застосовує силу для розширення власних кордонів.

Ви говорите про "впевнену в своїх силах" Росії, але вважаєте, що "Росія не становить безпосередньої загрози для країн НАТО". Жителі Польщі чи країн Балтії таку загрозу бачать...

Я вважаю, що потрібно дотримуватися балансу між аналізом ситуації та описом загроз для країн НАТО. Не варто перебільшувати небезпеку та драматизувати ситуацію. Ми не бачимо безпосередньої загрози, тому що НАТО - найпотужніший оборонний союз усіх часів.

Але Росія модернізує свій ядерний арсенал. Ставить на озброєння додатково 40 міжконтинентальних ракет. Ви заявили, що НАТО не збирається відповідати тим самим. Але й НАТО переглядає свою ядерну стратегію?

Давайте розглянемо, що робить Росія. Атомні ракети вписуються у поведінку Москви. Росія готова використовувати силу проти України, проти Грузії та Молдови. Росія все частіше згадує ядерну зброю як частину своєї оборонної стратегії. Наша відповідь носить оборонний характер. Вона пропорційна та відповідна міжнародним угодам. Ми вже підвищили боєготовність наших сил. Ми посилили військову присутність на східних кордонах Альянсу. Ми організовуємо своєрідні маленькі штаб-квартири у країнах Балтії, в Болгарії, Польщі та Румунії. Ми посилили повітряне патрулювання і присутність у східних країнах Альянсу у відповідь на поведінку Росії.

Ви називаєте це заходами оборони, Москва вважає їх агресивними. Свідомо чи ні, не важливо, але проблема очевидна...

Все, що ми робимо, це - оборона. Ми захищаємо союзників. Агресивно поводиться Росія. Анексія Криму - це агресивна поведінка. Росія продовжує постачати сепаратистам на Сході України сучасну зброю, засоби протиповітряної оборони, відправляє туди військових - це акт агресії. Ми захищаємо наших союзників, Росія - використовує силу для зміни кордонів і дестабілізації України.

Все, про що Ви говорите - справа рук російського лідера Володимира Путіна. Які наступні кроки він вчинить? Що кажуть Ваші експерти?

Намагання міркувати про наміри російських лідерів - складне і небезпечне заняття. Мені здається, треба виходити з їхніх вчинків. Вони використовують військову силу для залякування сусідів - України, а також Грузії та Молдови. Вони вже багато років вкладають серйозні кошти в нарощування військової сили. Зараз Москва володіє краще оснащеною і більш підготовленою армією. Крім того, вони проводять неочікувані маневри, щоби приховати агресивні дії проти сусідів. Саме так відбулася анексія Криму. Ми повинні відповідати на таку поведінку. Тому НАТО проводить зміцнення своєї обороноздатності, безпрецедентне з часів "холодної війни".

НАТО називали гігантом, що спить. Тепер його розбудила криза?

НАТО ніколи не спить.