Київ відкрив для міжнародних експертів доступ до своїх газотранспортних об’єктів, підписав без застережень, як того вимагала Москва, протокол про моніторинг транзиту газу. Як наслідок, Росія у вівтрок може поновити транзит газу до Європи через Україну.

Коментуючи зволікання Москви з відновленням постачання газу до Європи, у Секретаріаті українського президента навіть припустили, що Росія, можливо, не має достатніх обсягів блакитного палива, обіцяного ЄС. Утім, директор енергетичних програм українського Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Володимир Саприкін не так скептично оцінює ситуацію.

«Дійсно, достеменно не відомо, чи підписав «Газпром» контракт з Туркменістаном, Узбекистаном та Казахстаном на закупівлю газу. Ще напередодні нового року жодних таких домовленостей не було. Після нового року ні «Газпром», ні ці країни не повідомляли про контракти. Однак газ в Росії є, бо через кризу деякі підприємства закрито. Тож, навіть російського власного газу вистачить для транспортування для всіх європейських країн».

Проблеми між Москвою і Києвом не вирішено

Експерт вважає, що можливе відновлення транзиту газу до Європи - це лише тимчасове затишшя, адже проблеми між Росією Україною залишаються не вирішеними. Це пояснює, чому Росія все ж таки, попри свої економічні збитки, так мляво вела переговори про відновлення транзиту газу до Європи, каже Саприкін. На його думку, причиною може бути невизначена ціна за транспортування блакитного палива територією України. Адже раніше вартість транзиту була прив’язана до ціни за газ для українських споживачів. Зараз Україна, поступаючись своїми економічними інтересами, відмовилася від цієї прив’язки і за якою ціною тепер Росія платитиме українській стороні за прокачування газу до Європи - невідомо.

«Україна пішла на те, щоб відірвати транзит від постачання газу в країну. При цьому ми втратили важіль впливу на «Газпром». Бо коли є зв’язка транзиту і постачання, то Україні було б легше говорити з Росією. Але розуміючи, що важливіше завдання відновити постачання газу в Європу, ми погіршили власні переговорні процеси і підписали документ».

Російський газовий шантаж і України, і Європи продовжуватиметься доти, доки сторони не підпишуть довгостроковий контракт на поставку і транзит блакитного палива, і в інтересах Євросоюзу проконтролювати укладання цього документу, вважає експерт центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко:

Сподіватися, що ЄС буде нашим адвокатом, підстав немає

«Сподіватися на те, що Євросоюз буде нашим адвокатом, підстав немає, але ще не втрачено можливість, щоб європейські країни виступили посередником з укладення довгострокової угоди на постачання, де була б визначена формула ціни газу. Щоб не було такого волюнтаризму, то 250, то 450 дол. за 1тисячу кубометрів. Також в цьому контракті слід передбачити механізм контролю конфліктних ситуацій».

Аби проблеми з газом не повторювалися кожної зими, Фесенко пропонує сторонам шукати альтернативних нестандартних вирішень російсько-українського газового протистояння. Зокрема, експерт наголошує, що у визначені ціни транзиту за російський газ має брати участь і третя сторона – споживачі, тобто європейці.

Водночас аналітики сходять на тому, що цього року Росія «перегнула палицю» в інформаційній газовій війні проти України. Вони констатують, що зараз заяви української сторони звучать набагато переконливіше, аніж звичні російські звинувачення, що Україна краде газ з трубопроводу або бажання Москви приватизувати українську газотранспортну систему. Нині, згідно з українським законодавством, український трубопровід заборонено передавати у будь-яку власність, наголошує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Ґазізуллін і прогнозує, що через світову фінансову кризу і рецесію вплив «російського газу» на ЄС значно послабшає. Також причиною цього, ймовірно, стане посилення фінансової підтримки проектів з застосування альтернативних джерел енергії, вважає експерт:

«Позиція Росії у світі буде зменшуватися через різке здешевлення нафти і газу. І Росія це розуміє чудово. Розуміє, що це для неї останній шанс пограти енергетичними мускулами, тому що надалі роль Росії як постачальника енергоносіїв для ЄС буде зменшуватися».