У Німеччині обурюються, в Італії радіють. "Це катастрофічне рішення для німецького населення. Вкладників використовують. Ми маємо справу з велетенським перерозподілом з Півночі на Південь", - каже глава Федерального об'єднання оптової та зовнішньої торгівлі Німеччини (BGA) Антон Бернер. Саме таким, як він, відповідає італійська газета Corriere della Sera: "Тепер ми маємо доказ, що Європейський центральний банк (ЄЦБ) навіть тоді не піддається тиску ззовні, коли його критики такі могутні, як представники німецької економіки".

Наддешеві гроші стануть ще більш дешевими

Такі різні оцінки викликало рішення ЄЦБ, ухвалене у четвер, 10 березня, суттєво розширити політику наддешевих грошей, яка проводиться щонайменше з 2012 року. Глава ЄЦБ Маріо Драгі оголосив, зокрема, про символічне зниження базової ставки у Єврозоні до нуля, зовсім не символічне розширення розрахованої на сотні мільярдів євро програми купівлі державних та корпоративних облігацій, а також про збільшення негативного процента по депозитах комерційних банків у ЄЦБ.

Ці заходи покликані вирішити низку задач. Стимулювати у 19-ти країнах Єврозони видачу дешевих кредитів приватним особам та бізнесу, щоб тим самим підтримати європейську економіку. Знизити ті відсоткові ставки, за якими уряди розміщують на ринку капіталу державні облігації. Підхльоснути інфляцію, яка поки що настільки низька, що загрожує перетворитись у руйнівну для економіки дефляцію. Знизити, за можливості, обмінний курс євро. Найважливіший елемент цього пакета заходів - звичано, програма купівлі облігацій. Готовність ЄЦБ з квітня щомісяця витрачати 80 мільярдів тільки-но надрукованих євро на придбання державних цінних паперів означає, що уряди, які їх випускають, можуть не тривожитись щодо рейтингів своєї країни і, відповідно, попиту з боку приватних інвесторів, оскільки збут під низький процент фактично гарантований.

Жорстка критика німецьких експертів

Іншими словами, політики отримують невичерпне джерело дешевих грошей, за допомогою яких вони можуть знову і знову рефінансувати державний борг. Зазвичай такі комфортні умови покликані дати їм можливість спокійно готувати та проводити давно назрілі, але непопулярні та болючі реформи. Однак критики ЄЦБ у Німеччині вказують, що якраз цього і не відбувається.

"Ми бачимо, що такі країни, як Італія, незважаючи на рекордно низькі відсоткові ставки, не проводять жодних реформ та радше збільшують свої витрати", - зазначає професор Ларс Фельд, один з п'яти членів "Ради мудреців" - економічного консультативного органа при уряді ФРН.

Більш жорстко і недипломатично реагує давній євроскептик та опонент уряду, президент мюнхенського інституту Ifo порфесор Ганс-Вернер Зінн. На його думку, дії ЄЦБ є забороненим у Єврозоні субсидуванням центральним банком державних бюджетів і, по суті, "підтримкою банків-зомбі та держав, яким загрожує банкрутство".

Дві концепції кредитно-грошової політики

До проблемних країн Єврозони належать держави переважно на півдні континенту. Однак після того, як Іспанія, Португалія та Кіпр, отримавши екстрену допомогу від європейського стабфонду ESM, здійснили широкомасштабні реформи та помітно покращили свої фінансові та макроекономічні показники, найбільшу тривогу викликають нині Греція та Італія - країни з найвищим рівнем державного боргу в Єврозоні.

Тож від політики наддешевих грошей найбільш вигравати мають, власне, саме вони. А тут ще італійське походження Маріо Драгі! Воно лише посилює в Німеччині враження, що взятий ЄЦБ курс проводиться в інтересах саме "південців". Однак йдеться зовсім не про національне походження чи громадянство! Ключове питання: якої концепції кредитно-грошової політики і, відповідно, ролі центрального банку дотримується головний банків Європи.

У католицьких і православних державах Південної Європи центральні банки традиційно сприймаються майже як частина уряду, тому від них очікують активної підтримки економічної політики у вигляді, перш за все, якомога дешевших кредитів. У протестантських же країнах Північної Європи переконані, що центральний банк повинен бути абсолютно незалежним від уряду і забезпечувати головним чином стабільність валюти, що передбачає строго обмежену емісію і відносно високі кредитні ставки.

Маріо Драгі - "південець" чи "сіверянин"?

"Південці" традиціїно бідніші, ніж "сіверяни", вони частіше не мають заощаджень, соціальні системи на Півдні відносно слабкі, тому ключове значення там має наявність робочих місць, заради створення яких можна потрепіти й інфляцію, і девальвацію. Класичний символ південної концепції - "м'які" італійські ліри з численними нулями на купюрі.

А класичний символ північного підходу - "тверді" німецькі марки, які півстоліття являли собою надійний засіб для збереження і примноження заощаджень. Коли створювалася валюта євро, за основу була взята саме північна модель, що підкреслювалося, зокрема, тим, що штаб-квартиру Європейського центрального банку розмістили у Франкфурті-на-Майні - у тому ж місті, де за стабільністю дойчмарок пильно стежив Бундесбанк - Німецький федеральний банк.

І ось тепер у німців та інших представників "валютної півночі" посилюється враження, що доля їхньої грошової одиниці опинилася у руках прибічників південного підходу. Звідси практчно поголівне несприйняття в Німеччині останніх заходів ЄЦБ. Звідси наведене на початку статті висловлювання про експропріацію німецьких вкладників (які отримують зараз сміховинні відсотки і фактично втрачають кошти) і перерозподіл статків з Півночі на Південь.

Звідси і страх перед можливими мильними бульбашками, чи то на фондових біржах, чи на ринку нерухомості. "Через всі ці ризики кредитно-грошову політику ЄЦБ давно вже критикують центральні банки в Північній Європі", - нагадує нідерландська газета De Volkskrant.