Кервіник російської профспілки "Журналистская солидарность" Ігор Яковенко розповів DW про механізми, за допомогою яких російська пропаганда впливає на свідомість росіян. На думку експерта, заручниками агресивної пропагандистської машини стають не лише громадяни, а й влада.

DW: Соціологи стверджують, що високий рівень підтримки політики Путіна щодо України, а це 86 відсотків росіян, - результат дієвості російської пропаганди. Якими інструментами користуються російські пропагандисти для досягнення такої одностайності населення?

Ігор Яковенко: У сучасної пропагандистської машини набагато більше коштів і технологій, ніж у ті часи, коли був відсутній інтернет, мовили лише два телеканали, а пропагандисти працювали практично без конкуренції. Зараз в Росії інформаційний простір теж зачищений, але тим не менш у росіян є альтернативні джерела інформації. Саме тому пропаганда путінського режиму набуває настільки жахливих і масових форм. В її основі, як і у радянській або геббельсівській пропаганді, лежить велика брехня. І це дуже схоже на дії "міністерства правди", яке було описано в романі Оруелла.

Механізмів впливу на розум людей багато. Спочатку в теленовинах проходить наступ на свідомість за допомогою величезної кількості сюжетів про спалені будинки та вбитих. І неважливо, звідки взято ці жахаючі кадри - з новин про Україну, Сирію або 10-річної давності на Кавказі. Розрахунок націлений на те, що будь-яка людина відчуватиме ненависть, коли дивитиметься на нещасного старого або дітей, які плачуть. Потужний емоційний удар, який завдається кілька разів на день, послаблює можливість критично оцінювати ситуацію.

Емоції зашкалюють, і у цей же час аудиторії наноситься наступний удар - від аналітичних ток-шоу, де певні люди, які називають себе філософами й письменниками, розповідають усіляку маячню про "фашистів і упирів", які захопили владу в Україні. А глядачі, які надивились кадрів з відірваними кінцівками й морем крові, вже підготовлені до того, що українців треба негайно рятувати, і взагалі вірять у все, що їм скажуть.

Це лише частина комплексної пропагандистської "двоходівки", в основі якої лежить класична двоступенева схема комунікації "інформація - обговорення з лідерами громадської думки", зафіксована в 1940-х роках американським дослідником Полом Лазарсфельдом. Істотна відмінність від американської схеми в тому, що в Росії "лідерів думок" обирають не громадяни - їх призначають згори. Усілякі пропагандистські прийоми потім поширюються і на газети, книги, інтернет. Навіть олов'яних солдатиків зараз виготовляють в образах терористів Стрєлкова та Бабая. Популяризує такі іграшки телеканал "Звезда".

- Тобто ЗМІ в Росії вбудовані в систему влади, а керівництво телеканалів виконує замовлення влади та не здатне проводити самостійну інформаційну лінію?

- Така лінійна схема стосунків "влада - ЗМІ" не зовсім правильна. Тут діє не пара, а трикутник: "влада - ЗМІ - громадяни". У цьому трикутнику стосунки набагато складніші, й розвиваються за власною внутрішньою логікою, коли хвіст починає виляти собакою.

Росіяни, 86 відсотків яких підсаджені на "теленаркотик", потребують нових порцій дедалі більшої ненависті до міфічного ворога. Оруеллівські "п'ятихвилинки ненависті" перетворились на телегодини ненависті, диванні війська вимагають війни, диванні дипломати переконані, що немає чого розмовляти з цими європейцями, коли можна просто "вмазати їм, як у 1945 році".

Однак проблема полягає в тому, що коли населення доведене до стану неосудності, змінити політику дуже складно. Влада сама стає заручницею того, що створила разом зі своєю пропагандистською машиною. Путін, який накликав санкції Заходу й опинився в ізоляції, повернути назад вже не може. А створила таку ситуацію самовідтворювана логіка агресивної пропаганди.

- Наскільки дієві правові механізми, аби протистояти розпалюванню в ЗМІ ненависті, ворожнечі, міжнаціональної ворожнечі?

- У російському законодавстві досить статей, які могли б захистити громадян від найсильнішої пропагандистської агресії, але вони не діють. В Росії існує гігантський розрив між правом і практикою його застосування, право діє вибірково.

Десятки слідчих зараз зайняті "болотною справою" і опозицією. Уся міць держави валиться на тих, хто може викликати сумнів у непогрішності влади. Тому абсолютно неможливо уявити, щоб прокуратура і суд спрямували б свої зусилля на захист росіян від згубної телерадіаціі.

- Яку загрозу несе російському суспільству пропаганда, яка розпалює агресію?

- Загроза в тому, що багато років не вирішується жодна з проблем, які існують в Росії - це проблеми корупції, федералізму, прав людини. Залишається невиконаним головне економічне завдання - переведення економіки на інноваційні рейки, а всі розмови про це - блеф. І взагалі не вирішується основне питання - питання прогресу, інтенсивного розвитку Росії.

Країну, як і раніше, залишають люди з мізками й знаннями, люди творчі, тому що тут вони не затребувані. А населення, приспане теленаркотою, яке марить снами ненависті й імперською величчю, нездатне до вирішення нагальних завдань. І коли російське суспільство прокинеться - а це все ж відбудеться - воно побачить, що ситуація в країні змінилась в гірший бік.

Це небезпечно для майбутнього Росії. І якщо нам не вдасться розбудити людей від летаргії, все може завершитися дуже сумно для російської історії, чого б дуже не хотілося.