Уряд Ізраїлю затвердив план, який передбачає подвоєння кількості єврейських поселенців, які проживають на території Голанських висот. Про це під час спеціального засідання уряду країни у неділю, 26 грудня, повідомив прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет. Держава планує інвестувати близько одного мільярда шекелів (приблизно 300 мільйонів долларів) у розбудову поселень. Спеціальне засідання уряду відбулось на території Голанських висот.
"Звісно, Голанські висоти належать Ізраїлю", - підкреслив Беннет перед засіданням. Він особливо відзначив визнання експрезидентом США Дональдом Трампом суверенітету Ізраїлю над цією територією, а також той "важливий факт", що адміністрація чинного президента Джо Байдена не змінила цей підхід.
Після запланованої урядом Ізраїлю розбудови поселень планується вдвічі збільшити кількість єврейського населення на території Голанських висот.
Голанські висоти розбрату
У березні 2019 року президент США Дональд Трамп підписав у Вашингтоні в присутності прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху декларацію про визнання приналежності Голанських висот, котрі згідно з нормами міжнародного права є частиною Сирії, до Ізраїлю. Цей крок викликав різку критику з боку офіційного Дамаска, арабських країн, Туреччини, Росії. Німеччина теж виступила проти визнання суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами.
Територія Голанських висот була захоплена Ізраїлем у Сирії у 1967 році в ході Шестиденної війни. У 1981 році Кнесет Ізраїлю ухвалив закон, яким в односторонньому порядку проголосив суверенітет над територією Голанських висот. Рада Безпеки ООН не визнала це рішення, а Сирія вимагає повернення цієї території. Подальша розбудова і заселення цих територій Ізраїлем ускладнить досягення миру між країнами.
Наразі на Голанських висотах проживає близько 50 тисяч людей. Близько половини з них - єврейські поселенці, інші - друзи і невелика кількість алавітів. Друзи належать до арабських народів та сповідують одне з відгалужень ісламу. Багато з них вважає себе сирійцями. Алавіти - релігійна група в межах ісламу, до якої належить і чинний президент Сирії Башар Асад.
Голанські висоти є гірським плато загальною площею близько 1200 квадратних кілометрів. Володіння ними дозволяє домінувати над значними територіями Лівану, Сирії та Ізраїлю.
Трамп і Єрусалим: що каже міжнародне право? (07.12.2017)
01:05
This browser does not support the video element.
Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років
Тріумф чи катастрофа? 70 років тому засновано Ізраїль. Після Голокосту проголошення державності стало для євреїв переломним моментом, який дозволив поглянути у багатообіцяюче майбутнє.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Sakki
Тріумф надії
Це сталося. 14 травня 1948 року, останнього дня дії Британського мандату щодо Палестини, уродженець польського Плонська Давид Бен-Гуріон оголосив про заснування Держави Ізраїль. "Ніколи не припинялися молитва та надія про повернення на свою землю та відновлення державної свободи", - проголосив Бен-Гуріон у Тель-Авівському музеї.
Фото: picture-alliance/dpa
У Новому Світі
Дипломатичний тріумф: прапор нової держави одразу замайорів перед будівлею Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Для ізраїльтян це був ще один крок на шляху до безпеки та свободи: нарешті вони отримали власну державу, що має міжнародне визнання.
Фото: Getty Images/AFP
Найтемніша доба
Значення заснування Держави Ізраїль після катастрофи європейського єврейства важко переоцінити: шість мільйонів євреїв загинули від рук нацистів, у тому числі й у таборах смерті, де вбивства відбувалися в індустріальних масштабах. На фото зображені в'язні звільненого радянськими військами концентраційного табору "Аушвіц".
Фото: picture-alliance/dpa/akg-images
"День катастрофи" - палестинський погляд
Палестинці називають заснування Ізраїлю "Накбою", тобто "днем катастрофи". Близько 700 тисяч осіб були вимушені залишити свої домівки з появою нової держави. Таким чином, заснування Ізраїлю стало також початком близькосхідного конфлікту, який і через 70 років залишається невирішеним, незважаючи на численні мирні ініціативи.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Із поглядом у майбутнє
Шосе № 2 не тільки з'єднує міста Тель-Авів та Нетанью, а і демонструє наполегливість розвитку молодої держави. Дорога була відкрита в 1950 році уродженкою українського Києва, прем'єр-міністеркою Ізраїлю Голдою Меїр. Вона проводила чіткий курс економічної та соціальної модернізації.
Фото: Photo House Pri-Or, Tel Aviv
Кібуц - "рай для дітей"
Кібуци - сільські колективні господарства, трохи схожі на радянські колгсопи, розташовані по всьому Ізраїлю. Побудовані переважно в перші роки після заснування держави. Тут світські або соціалістично орієнтовані громади реалізовували свої ідеї про спільне общинне життя та господарство.
Фото: G. Pickow/Three Lions/Hulton Archive/Getty Images
Країна готова до оборони
Напруження з арабськими сусідами зберігається. У 1967 році воно переростає у "Шестиденну війну", під час якої Ізраїль розгромив нападників із Єгипту, Йорданії та Сирії. Одночасно Ізраїль бере під свій контроль Східний Єрусалим і Західний берег ріки Йордан, що стає початком подальшого напруження у регіоні.
Фото: Keystone/ZUMA/IMAGO
Поселення на ворожій території
Ізраїльська поселенська політика веде до нового напруження із палестинцями. Палестинська національна адміністрація закидає Ізраїлю те, що будівництво поселень унеможливлює створення майбутньої Палестинської держави. Організація Об'єднаних Націй також засуджує будівництво поселень. Втім, Ізраїль лишається непохитним.
Фото: picture-alliance/newscom/D. Hill
Гнів, ненависть, каміння
Узимку 1987 року палестинці розпочали насильницьке повстання проти ізраїльського панування на окупованих територіях. Протест, відомий як перша Інтифада, розпочався в місті Газа і швидко поширився на Східний Єрусалим та Західний берег ріки Йордан. Повстання тривало багато років і закінчилося підписанням угоди в Осло 1993 року.
Фото: picture-alliance/AFP/E. Baitel
Нарешті мир?
За посередництва колишнього президента США Білла Клінтона прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин, батьки якого походять з Київщини, та лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат в 1993 році провели мирні переговори. Вони завершились угодою в Осло, в якій обидві сторони офіційно визнали одне одного. Вбивство Іцхака Рабина за два роки після укладання угод практично паралізувало їх дію.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Порожнє крісло
Вбивство прем'єра Іцхака Рабина наочно засвідчило політичний розкол ізраїльського суспільства. Помірковані і радикали, світські та ультраортодоксальні знаходили дедалі менше точок дотику. 4 листопада 1995 року Рабина застрелив радикально налаштований студент-юрист. На знімку - прем'єр-міністр, уродженець села Вішнево, Мінської області, Шимон Перес біля порожнього крісла свого попередника.
Фото: Getty Images/AFP/J. Delay
Спроба сказати несказане
Голокост накладає свій відбиток на німецько-ізраїльські відносини і сьогодні. У лютому 2000 року тодішній президент ФРН Йоганнес Рау (Johannes Rau) виступив у Кнесеті німецькою мовою. Мова колишніх кривдників у ізраїльському парламенті - величезний виклик для обох сторін, перш за все для нащадків жертв. Але це ще один крок до зближення.
Фото: picture-alliance/dpa
Ізраїльська стіна
У 2002 році Ізраїль звів мур завдовжки 107 кілометрів на кордоні з палестинськими теренами. Його спорудження дозволило приборкати хвилю страшних терактів, але не вирішити політичні проблеми палестино-ізраїльського конфлікту, який триває вже 70 років.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/S. Nackstrand
Вшановуючи пам'ять загиблих
Новий керівник МЗС Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas) продовжив тривалу традицію німецько-ізраїльського діалогу та зближення. Свій перший закордонний візит він здійснив до Ізраїлю. На фото - покладання вінків у меморіальному комплексі пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі
