"Чорний квадрат" Казимира Малевача вперше було виставлено 7 грудня 1915 року. Його вважають іконою живопису 20 століття, передусім, геометричної абстракції, і першою роботою безоб’єктного мистецтва. Робота розміром 79 на 79 сантиметрів, намальована олією на полотні, висить у Третьяковській галереї в Москві. Ще один "Чорний квадрат" Малевич намалював 1923 року.

Казимир Малевич (1879-1935) розпочинав з наслідування російського народного живопису. Пізніше він заснував радикальну течію, що походила з футуризму, - супрематизм: мистецтво, вільне від об’єктивних посилань, абстрактне мистецтво, спрощене до простих геометричних форм. У цій картині без назви 1915 року Малевич хотів проілюструвати "найвищі людські принципи пізнання".

Художник Курт Швіттерс (1887-1948) також захопився геометричною формою чотирикутника: це його робота"Квадрат Б" (1922-1925). Німецький митець, художник, поет і графік розробив дадаїстський світогляд. Його роботи належать до конструктивізму, сюрреалізму і дадаїзму. Швіттерс є одним із найвпливовіших митців початку 20 століття.

Визначний американський художник Марк Ротко (1903-1970) також звертався у своїх роботах до квадрату. Перші його картини були реалістичними, пізніше він пройшов період сюрреалізму. Уславився як абстрактний експресіоніст, який надає особливого значення світлу і кольору. На цьому фото зображено дві роботи Ротко у виставковому центрі (Kunsthalle) Гамбурга (2008).

Німецький художник і викладач мистецтва Йозеф Альберс (1888-1976) присвятив себе систематичному вивченню фарби та форми в живописі, передусім, створивши велику серію мистецьких робіт "На славу квадрату". На фото - його картина "Pronounced" (1961). Альберс експериментував із просторовим сприйняттям кольору і вплинув на абстрактний живопис періоду після Другої світової війни.

Швейцарський архітектор, художник і дизайнер Макс Білл був представником цюріхської школи конкретного мистецтва: "Конкретне мистецтво на своїй заключній стадії є виразом міри гамонії та порядку. Воно впорядковує системи і за допомогою художніх засобів втілює в життя". На фото - робота Макса Білла "Кольорове поле з білими і чорними акцентами" (олія, 1964-1966).

Швейцарська художниця Верена Льовенсберґ також належала до цюріхської школи конкретного мистецтва. Її представники принципово відмовились від назв і будь-яких пояснень. Вони відкидали існуючі мистецькі теорії. На фото - робота Льовенсберґ 1966 року, показана в музеї Ritter у місті Вальденбух, що в Баден-Вюртемберзі, на виставці "Квадрат є квадрат є квадрат…" у 2015 році.

Для свого неонового об’єкту "Récréation No. 6 (1994)" французький митець Франсуа Морелле об’єднав ідеальну форму квадратів з неідеальною формою звичайних речей: на квадратну пластину прикріпив по горизонталі та вертикалі три зігнуті неонові трубки, що утворюють 16 секцій. Коли трубки світяться, це створює особливе враження.

Вера Мольнар (народилася в 1924 році), французька медіамисткиня угорського походження, вважається однією із засновниць комп’ютерного мистецтва: вона використовує комп’ютерну програму як випадковий генератор, і це позначається на формі, кольорах і геометрії витвору. На фото її робота "Pink et Rouge" (1996).

Німецький митець Тімм Ульріхс вважає себе "тотальним художником". У 1961 році він оголосив себе "першим живим витвором мистецтва". Ульріхс, втім, виставляє не лише себе, але й використовує геометричну точність квадрату: його інсталяція "Улюблені кольори Нижньої Саксонії" (2009) завдовжки 90 метрів складається з яскравих квадратних пластин.