У вівторок, 7 квітня, Державна дума майже одноголосно схвалила рішення про те, щоби позбавити імунітету депутата фракції "Справедливої Росії" Іллю Пономарьова. Таким чином, Генеральна прокуратура Росії зможе порушити проти нього кримінальну справу. Пономарьова хочуть обвинувати в тому, що він не відпрацював, як належить, гонорарів від фонду "Сколково", а це 22 мільйони рублів. Сам депутат, який зараз перебуває в США, в інтерв'ю DW сказав, що своєї провини не визнає, а переслідування вважає суто політичним.

DW: Яка Ваша перша реакція на рішення Держдуми?

Ілля Пономарьов: Головним чином - жаль. І навіть певна відраза до того, що тільки депутат Дмитро Гудков насмілився проголосувати проти, а всі решта, відповідно, настільки залякані Кремлем, що не в змозі коритися сумлінню. Чимало колег-депутатів знають, який насправді стан справ.

Чи вважаєте Ви себе в чомусь винним?

Звісно, ні. Ця справа суто політична. Жодної провини там немає. Навіть більше, і справу цю кримінальну, фактично, вже було закрито слідством. Я в ній фігурую як спільник. А головного обвинувачуваного вони вже відпустили, і він поїхав з країни. Нині цю справу витягли, тому що треба було якимось чином завадити мені приїхати до країни, що я зробив би за місяць, якби все було нормально.

Родина з Вами? Не боїтеся за неї?

Я вивіз її з країни. Вона в Європі. Мої батьки нині під тиском. Ось це мене вкрай непокоїть. Але вони, звісно, нікуди тікати не збираються. Всі ми, до того ж, маємо візові проблеми. Вся ця історія заскочила нас зненацька. Ми маємо туристичні візи, але за ними, по-перше, ніде довго не можна перебувати. А по-друге, в дітей проблему з навчанням абсолютно неможливо вирішити.

А що у Вас із дозволом на проживання?

Зробити це технічно взагалі не є для мене проблемою. Я знаний фахівець у питаннях високих технологій, і тут це було би зроблено миттю. Але це цілком суперечить статусу депутата, і я, відповідно, не збираюсь цього робити - жодних видів на проживання і політичних притулків тим паче. Я російський громадянин і депутат від Новосибірська і збираюсь ним залишаться і далі.

А чому Ви раніше не поїхали? Ви днями самі написали, що Вас "по-доброму" просили це зробити?

Я навіть запитання вашого не розумію. Я маю виборців. Маю певні зобов'язання перед ними. Як я можу їх кинути? Звісно, мене доводиться вимітати мітлою і фізично закривати мені кордон, щоби я не міг в'їхати. Все одно, тільки-но з'явилася б найменша можливість потрапити до країни, я би одразу в ній опинився.

Ви уже дев'ять місяців живете у США. Чим займаєтесь?

Я не живу в Штатах, у мене туристична віза, так що я їжджу різними країнами, але більшістю залишаюся тут - приблизно половину часу. Читаю лекції в різних університетах, допомогаю урядам кількох країн та активно працюю з російськими та східноєвропейськими компаніями, які виходять на глобальні ринки, а також працюю з російською діаспорою, щоби хоч якимось чином долучити їх до процесів, що відбуваються всередині країни.

Чи не з'явилося у вас після від'їзду відчуття відірваності або непотрібності? Безпосереднього цькування Ви, мабуть, не відчуваєте, але і старого зв'язку теж немає?

Щодо цькування не знаю: плакати з моїм обличчям вивішують на вулицях Москви. На всіх каналах мене називають націонал-зрадником. У Twitter список забанених акаунтів у мене вже наближається до 10 тисяч. А так - цькування, звісно, жодного немає. І тому відірваним я себе також не відчуваю. З усіма я постійно спілкуюсь, в Держдумі я голосую, законопроекти вношу, депутатські запити пишу, мої приймальні працюють.

Через 40 днів після убивства Бориса Нємцова про що думаєте?

Вкрай сумно все те, що відбулось, але ще сумнішим, мабуть, є те, як на це реагують суспільство і влада. Ось ці речі з плюндруванням меморіалу (Борису Нємцову - ред.) і з цим абсолютно нещирим розслідуванням, що є заручником внутрішніх стосунків у Кремлі й не має нічого спільного з пошуком істини та правосуддям. Я не хочу в такий час переводити справу в політичну площину й говорити, хто винен: що його говорити, коли і так все зрозуміло. Тепер головне, щоби та справа, за яку боровся Борис, перемогла. Я особисто роблю все можливе, щоби так воно і сталось.