Росія витратила на війну в Україні майже 2,75 трильйона рублів, підрахували автори доповіді "Путін. Війна". Сюди входять як прямі видатки на утримання військових, так і непрямі збитки від західних санкцій та падіння економіки. Також в документі зазначається, що на південному сході України загинули кілька сотень російських військових.

Роботу над доповіддю "Путін. Війна" розпочав Борис Нємцов. Але він не встиг закінчити її - 27 лютого опозиціонера вбили неподалік від Кремля. Тож роботу завершила група політиків, журналістів та експертів. В інтерв’ю DW один з авторів доповіді та соратник Нємцова Ілля Яшин розповів про роботу над цим документом.

DW: Доповідь "Путін. Війна" переважно аналізує інформацію з відкритих джерел. Що у ній принципово нове?

Ілля Яшин: Найважливіше, що нам вдалося зробити - це система доказів російської агресії проти України. Ми одержували інформацію як із відкритих джерел, так і з наших власних. У доповіді ми наводимо лише ті факти, які нам вдалося підтвердити. Все, що раніше десь публікувалось чи не публікувалось, нами перевірено. Ми відсіяли весь непотріб, прибрали все, що викликало сумніви. Крім того, нам вдалось відновити хронологію введення російських військ в Україну. Перша хвиля була в серпні 2014-го, коли було зупинено вдалий наступ української армії. Друга хвиля - в січні-лютому 2015-го, коли з'явився дебальцевський "котел". Ця інформація теж обговорювалась, але ми встановили точні дати, знайшли людей, які були безпосередніми учасниками цих подій.

Перевірка всіх фактів - це величезна робота. Скільки часу на це пішло?

Борис почав цим займатися, я долучився після його смерті. Ми зібрали групу авторів, волонтерів. Ми розуміли, що можуть бути судові позови, буде критика, нам доведеться нести відповідальність за свої слова. Насправді ми досить-таки багато відсіяли та публікували лише те, в чому впевнені на 100 відсотків. Тепер за кожне слово доповіді ми готові відповідати де завгодно, навіть у суді.

Чому ви не вказуєте ваші власні джерела, за якими ви перевіряли інформацію?

В основному це анонімні джерела в російських офіційних структурах. Певна річ, люди, які обіймають державні пости, не афішували свою участь у підготовці доповіді. Навіть журналісти російських ЗМІ, які нам допомагали, просили не згадувати їх у жодній формі. Для мене це було дивно - здавалося б, у журналістів мають бути протилежні інтереси. Але вони справді побоювалися втратити свої робочі місця.