Вашингтон готується до церемонії інавгурації обраного президента Дональда Трампа. Тим часом у суспільстві дедалі більш відчутним стає розкол.
Реклама
Підготовка до церемонії інавгурації триває повним ходом. На Капітолійському пагорбі вже встановлено трибуну, а дорогою до Білого дому, якою пройде традиційний парад, вже виставлені оголошення про заборону парковки. Напоготові вже і сили правопорядку, які з'їхалися з цілої країни - близько 30 тисяч поліцейських опікуватимуться безпекою масштабного заходу. У міських готелях важко знайти вільну кімнату - настільки, що сайт Airbnb відзвітував про рекордну кількість бронювань. До столиці США з'їжджаються сотні тисяч гостей.
Радість та розчарування
Одна з них - прихильниця Трампа Ніна Детро із каліфорнійського Сан-Дієго. Жінка розповідає, що столиця їй сподобалася, але загалом вона дуже хвилюється, бо на президентській інавгурації вперше. І все ж є і ложка дьогтю. "Я розчарована деякими друзями, які погано сприйняли те, що я поїхала підтримувати Трампа", - нарікає вона і радить дати обраному президентові шанс, який "він заслужив".
Гостя з Каліфорнії вважає Трампа президентом всіх американців, а не лише тих, хто за нього голосував. До того ж, президента обирають не пожиттєво, а на чотири роки. Хоча Ніна вірить, що каденція Трампа буде успішною, адже він такий несхожий на інших політиків навіть своєю риторикою. І саме це жінці дуже в ньому подобається. Звісно, іноді обраний президент дозволяє собі сказати зайвого. Та Ніну це не бентежить. Мовляв, з ким не стається? "Він говорить як звичайні люди", - пояснює вона.
Краще на пляжі
А от Джейн Браун з Вілмінгтона, що у Північній Кароліні, риторика Трампа відверто дошкуляє. Жінка у Вашингтоні відвідує сина, але вже думає над тим, щоби хутчіше втекти зі столиці, аби не застати інавгурації. Джейн каже, що краще проведе цей час на пляжі у рідному штаті, ніж слухатиме президента з низьким порогом емпатії, який, до того ж, не дуже зважає на хороші манери. "І якщо незабаром це не зміниться, країна залишатиметься розколотою, а суспільство якоїсь миті вибухне".
Джейн Браун готова дати Трампу шанс. Та в те, що йому таки вдасться об'єднати розколоту країну віри у неї катма, бо він, каже жінка, переслідує зовсім іншу мету - здобуття влади. Мовляв, саме за цим він і йшов у президенти, бо все інше, крім Білого дому, міг купити за гроші.
Які насправді владні повноваження у президента США
Господар Білого дому - найсильніша людина світу. Принаймні так вважають. Насправді ж все не так однозначно: повноваження американського президента теж мають свої обмеження.
Фото: Klaus Aßmann
Згідно з конституцією...
Президента обирають на 4 роки і він не може залишатися при владі довше за два строки. Він - глава держави й уряду, який заправляє усім державним апаратом, що налічує близько 4 мільйонів працівників, і відповідає за виконання ухвалених Конгресом законодавчих актів. Конституція наділяє його і "силою визнання" - президент може без згоди Конгресу приймати послів, визнаючи державність їхніх країн.
Фото: Klaus Aßmann
Система стримувань і противаг
Конституцією США передбачений принцип розподілу трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. Така система покликана врівноважити усі владні інститути, не надаючи переваги жодному з них. Президент має право помилування громадян, а також призначає федеральних суддів, але лише за згодою Сенату. За цим же принципом він призначає міністрів та послів.
Фото: Klaus Aßmann
Сила звернення "Про становище в країні"
Президент мусить звітувати перед Конгресом про ситуацію в державі. Саме це він і робить у своєму зверненні "State of the Union" (Про становище в країні), під час якого він не може виступати із законодавчими ініціативами, але вільний озвучувати ті чи інші теми й пропозиції. Таким чином він може тиснути на Конгрес за допомогою уваги громадськості. Інших засобів тиску він не має.
Фото: Klaus Aßmann
Він може просто сказати "ні"
Президент може заветувати законопроект, повернувши його в Конгрес без власного автографа. Подолати президентське вето можна лише двома третинами голосів обох палат Конгресу. За даними Сенату, в історії США з 1500 випадків накладання вето, подолати його вдалося лише 111 разів. Це лише сім відсотків від загальної кількості.
Фото: Klaus Aßmann
"Сірі зони" законодавства
Конституція та постанови Верховного суду США не дуже чітко визначають межі президентських повноважень. Ці прогалини уможливили появу другого типу президентського вето - "кишенькового вето". За певних обставин, президент може "покласти" законопроект, образно кажучи, в кишеню, його не підписуючи. Закон не набере чинності і Конгрес буде безсилим. Цей трюк використовували вже понад тисячу разів.
Фото: Klaus Aßmann
Указ із силою закону
Президент може віддавати урядовцям укази щодо того, як вони мають виконувати свої обов'язки. Ці директиви, відомі як "Executive orders", мають силу закону і не потребують додаткового схвалення з боку інших інституцій. Однак, влада президента не безмежна: такий указ може скасувати суд або ж Конгрес може ухвалити зустрічний закон на противагу. Такий указ може бути скасований наступним президентом.
Фото: Klaus Aßmann
Як переграти Конгрес
Президент може домовлятися про укладання угод з урядами інших країн. Останнє слово - за Сенатом. Він мусить більшістю у дві третини голосів їх схвалити. Щоби обійти норму, президенти нерідко надають угоді статус "Executive agreement" (виконавча угода), який не потребує затвердження у Сенаті. Вони залишаються чинними допоки Конгрес не ухвалює законів, направлених на втрату угодами юридичної сили.
Фото: Klaus Aßmann
Коли без Конгресу не обійтися
Президент США є і головнокомандувачем. Але війну оголошує Конгрес. Існувала суперечність у тому, чи може президент направляти війська для участі у збройному конфлікті без згоди Конгресу. Під час ніксонівської війни у В'єтнамі в Конгресі ухвалили спеціальний закон, яким звузили повноваження президента у царині початку воєнних дій, зобов'язавши його тісно співпрацювати з Конгресом.
Фото: Klaus Aßmann
Ультимативний контроль
У випадку зловживання президентом своїм службовим становищем або ж вчинення правопорушення, Палата представників може розпочати процедуру імпічменту. В історії це ставалося двічі, але обидва рази безуспішно. Існує, однак, більш дієвий запобіжник - бюджет, який ухвалює Конгрес. За бажання, Конгрес може просто "перекрити" грошовий "кран", звівши нанівець будь-яку ініціативу президента.
Фото: Klaus Aßmann
9 фото1 | 9
У своїх настроях Джейн Браун далеко не самотня. Ще ніколи в історії обраний президент не мав настільки низьких рейтингів до початку виконання своїх обов'язків. І ще ніколи місцева влада не отримувала стільки заявок на проведення акцій протесту проти інавгурації. До того ж, понад 60 конгресменів-демократів та чимало республіканців заявили, що бойкотуватимуть церемонію. Останніми днями їх навіть побільшало, після жорстких слів Трампа на адресу відомого правозахисника Джона Люїса.
Музика нас зв'язала
Все це не дуже сприяє атмосфері єдності на церемонії, яка покликана як раз таки об'єднати націю. І все ж у Вашингтоні є і ті, хто з нетерпінням чекає на інавгурацію з тим, щоби і з президентом Обамою попрощатися, і нового президента привітати. Серед них - Мішель Урзінікок, яка грає на кларнеті в Оркестрі американської морської піхоти, який найчастіше називають Президентським через традицію його виступів на інавгурації, що тягнеться ще з 1801 року, незалежно від партійної приналежності обраного президента. "Я вже тішуся настанню п’ятниці", - зізнається кларнетистка.