Коли понад двадцять років тому Фолькгард Труст разом з іншими педагогами заснував школу імені Маттіаса Клаудіуса у німецькому Бохумі, у народі вона відразу ж отримала прізвисько "школи недоумків", хоча в перший клас тоді прийняли лише чотирьох дітей з особливими потребами. Це було важке завдання – розвіяти упередження про школу, в якій діти з розумовими та фізичними вадами навчаються в одному класі з іншими дітьми, розповідає директор школи Труст. "Сьогодні кількість заявок бажаючих потрапити до нашої школи у кілька разів перевищує кількість наявних місць", - каже Фолькгард Труст. Тепер у школі імені Маттіаса Клаудіуса навчаються вже 820 учнів, 160 з яких – так звані діти з особливими потребами.

З майже сотні вчителів третина – спеціальні педагоги, які піклуються про шістьох школярів з фізичними чи розумовими вадами у кожному класі. "Від інклюзивного навчання виграють усі",  - переконаний 57-рчний директор. Багатьом школярам-інвалідам вдається, залежно від їхніх потреб, закінчити школу з досить хорошими оцінками, подекуди навіть отримуючи "абітур" – атестат зрілості, який відкриває шлях до вищої освіти. Інші учні навчаються працювати самостійно, водночас не випускаючи з поля зору тих, хто повільніший за них. Успішність бохумської школи засвідчили й результати перевірки середніх навчальних закладів по всій федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія.

У дитсадку дітей-інвалідів зазвичай більше, ніж у школі

Те, що для школи імені Маттіаса Клаудіуса є повсякденням, збираються запровадити у всій Німеччині. Відколи уряд ФРН у 2009 році підписав Конвенцію ООН про права інвалідів, діти з фізичними та розумовими вадами в Німеччині мають право відвідувати звичайні школи. Утім, як свідчить дослідження німецького Фонду Бертельсманна (Bertelsmann Stiftung), запровадження у ФРН так званого "інклюзивного навчання" відбувається досить повільними темпами. Лише кожна п’ята дитина з фізичними, розумовими, психосоціальними чи емоційними проблемами відвідує звичайну школу. 80 відсотків з близько 500 тисяч дітей з особливими потребами навчаються у  спецшколах. Водночас, згідно з  останнім опитуванням, 70 відсотків німців виступають за інклюзивне навчання.

Чим старші діти, тим ретельніше їх відбирають. Якщо у дитсадку в одній групі зі здоровими ровесниками можуть гратися 68 відсотків дітей-інвалідів, то в початковій школі цей показник – лише 50 відсотків. У середніх та старших німецьких класах за однією партою з іншими учнями сидять всього 17,2 відсотка дітей з особливими потребами. У німецьких університетах поки що навчаються лише 20 відсотків студентів з певними вадами, але дедалі більше вищих шкіл хочуть збільшити кількість таких студентів.

Діти з особливим потребами самі стають педагогами

Так, у вищій школі у Фульді інклюзивне навчання зробили не лише основною темою спеціалізованого курсу "Дошкільне інклюзивне навчання", а й утілюють на практиці у лекційних залах. "У нас молода вихователька навчається поряд з 40-річним археологом, яка вже встигла захиститися, - розповідає керівник курсу Сабіне Лінґенаубер. - У рамках нового проекту ми шукаємо абітурієнтів з фізичними чи розумовими вадами по всій Німеччині. Вони можуть отримати в нас чудову підготовку, аби стати педагогами для дошкільних закладів з інклюзивною формою навчання". Така концепція навіть отримала перше місце на конкурсі  "cum laude" Союзу засновників фондів для розвитку науки в Німеччині (Stifterverband für die Deutsche Wissenschaft).

Утім, перш ніж починати навчання в університеті, дітям-інвалідам ще треба закінчити школу, а це значною мірою залежить, приміром, від того, в якій федеральні землі живе дитина з особливими потребами. "У деяких землях роздільну систему навчання все ще вважають найкращим варіантом", - констатує Анетте Штайн, експерт з питань освіти Фонду Бертельсманна.

У школах поступово запроваджують інклюзивне навчання

"У питанні обходження зі школярами-інвалідами у Німеччині довгий час панувало зовсім інше суспільне уявлення", − підтверджує й Анке Дернер, відповідальна за питання освіти в німецькому відділенні комісії ЮНЕСКО. Замість самовизначення наголос робили на догляді, каже вона. "За допомогою диференційованої системи навчання намагалися задовольняти дітей у залежності від їхніх потреб", - каже Дернер. Результати міжнародних досліджень про інклюзивне навчання та активність багатьох батьків, які виступали за спільне навчання дітей, зумовили справжній прорив у освітній системі. "Прогрес досить повільний, але школи вже на шляху до інклюзивного навчання", − зауважує Анке Дернер.

Фолькгард Труст з бохумської школи у планах вже набагато далі. Адже багато школярів з фізичними чи розумовими вадами не можуть після школи знайти місце для професійної освіти. Тож школа імені Маттіаса Клаудіуса заснувала соціальну структуру, яка пропонує випускникам-інвалідам проживання та працю. Колишні учні можуть працювати у ресторані чи на доставці їжі, а незабаром отримають помешкання в одному з інтеграційних будинків, у яких різні покоління житимуть під одним дахом.

Автор: Сабіне Дамашке / Тетяна Бондаренко
Редактор: Євген Тейзе