Наталія Данцер є заступницею керівника Центру вивчення ринку праці і сімейної економіки в інституті економічних досліджень Ifo в Мюнхені. В середині квітня вона разом з двома співавторами опублікувала дослідження "Довгострокові психологічні наслідки чорнобильської ядерної катастрофи". В інтерв'ю DW вона пояснила, як породжені аварією страхи і душевний дискомфорт впливають на економіку України.

DW: Чому група економістів раптом зайнялася психологічними аспектами чорнобильської катастрофи?

Наталія Данцер: Психологічне самопочуття - частина загального стану здоров'я населення, а це вже чинник, що впливає на економіку країни. Працюючи свого часу над дисертацією, я користувалася великою базою даних, зібраних в ході репрезентативних опитувань в Україні в 2003-2007 роках. Взагалі-то вони були присвячені широкому комплексу питань, пов'язаних з ринком праці, але учасники, зокрема, давали суб'єктивну оцінку стану свого здоров'я. До того ж були дані про те, де саме проживали ці люди в момент катастрофи в квітні 1986 року. Це і стало вихідною точкою нашого нинішнього дослідження.

Ви вибрали тих, хто постраждав від Чорнобиля?

У тому-то й справа, що ні! Ми спеціально виключили з дослідження ті 4 відсотки населення, які безпосередньо постраждали від аварії, наприклад, ліквідаторів і тих, хто проживав в безпосередній близькості від АЕС. Нас цікавили ті 96 відсотків, які не піддавались небезпечним дозам радіації. Ми виявили, що певна частина цих людей відчуває явний душевний дискомфорт, психологічні проблеми, невдоволення життям. Наша гіпотеза: це пояснюється страхом перед майбутнім різким погіршенням фізичного здоров'я і передчасною смертю. Переживаннями, викликаними саме чорнобильською катастрофою.

А ви не допускаєте, що виявлені вами психологічні проблеми могли бути викликані зовсім іншими факторами: розпадом СРСР, переходом до капіталізму, корупцією, безробіттям, інфляцією?

У тій великій базі даних, з якою ми працювали, є найрізноманітніша інформація - скажімо, про трудову діяльність опитаних, їхні доходи, про наявність чи відсутність у них хронічних фізичних захворювань. Це дозволяє оцінювати ступінь впливу різних факторів. І ми періодично розуміли: в певних випадках повинен бути ще якийсь фактор, що викликає незадоволеність життям. Ми вважаємо, що це саме чорнобильський ефект. Розумієте, радіоактивні дощі зійшли тоді на територію України досить вибірково. Ми взяли ті регіони, де випали ці опади, і виявили, що саме там відсоток песимістів вище, ніж в інших частинах країни, хоча ці люди від радіації не захворіли. Але вони живуть в страху від її можливих наслідків. І цей страх значною мірою породжений суперечливою поведінкою тодішньої радянської влади, яка, з одного боку, спочатку замовчувала, а тому всіляко применшувала небезпеку, але, з іншого боку, проводила профілактичні заходи типу роздачі йодних таблеток і складання якихось списків.

Ви пишете: "Негативний вплив чорнобильського ефекту на ступінь задоволеності життям можна порівняти за силою з хронічним фізичним захворюванням і, який приблизно наполовину відповідає ефекту від безробіття". Як ви отримали настільки точні кількісні показники?

Завдяки розробленому нами емпіричному методу дослідження, що дозволяє дати оцінку тому, які фактори і якою мірою визначають ступінь задоволеності життям людей.

То яка основна теза вашого дослідження?

Чорнобильська катастрофа призвела до довгострокового погіршення ментального здоров'я широких верств населення України, що донині негативно позначається на економіці країни.

А як саме це погане ментальне самопочуття впливає на українську економіку?

Ми, наприклад, виявили, що незадоволені життям люди частіше та більшою мірою залежать від соціальних виплат держави. Знаючи, що психологічне самопочуття поліпшується у міру зростання доходів, ми спробували дати приблизну монетарну оцінку того, скільки коштувало би подолання психологічного ефекту від Чорнобиля. І вийшли на величезну цифру: від 2,5 до 5,5 відсотка ВВП України щорічно. Стільки грошей українська держава змушена була б платити ментально постраждалим від Чорнобиля людям, щоб ті відчували приблизно таку ж задоволеність життям, що і інші жителі країни.

Чи є в дослідженні більш практичні висновки, важливі для України та інших країн, де є атомні електростанції і, відповідно, можуть статися катастрофи, подібні до чорнобильської?

У нас два таких висновки. Перший, більш загальний: зважуючи плюси і мінуси ядерної енергетики, необхідно враховувати також психологічні травми широких верств населення у разі можливої ​​аварії, адже вони можуть обернутися для держави дуже серйозними додатковими витратами і довгостроковим погіршенням споживчих і ділових настроїв в країні. Другий, більш конкретний: якщо справа дійшла до аварії, необхідно проводити прозору інформаційну політику, яка користуватиметься довірою населення, а також прицільно протидіяти можливим психологічним наслідкам катастрофи. Для цього систему охорони здоров'я слід відповідним чином підготувати.