Звинувачення звучать серйозно: Росія закидає турецькому керівництву безпосередню причетність до торгівлі нафтою, яку веде терористична організація "Ісламська держава" (ІД). "Головним споживачем цієї краденої в законних господарів - Сирії та Іраку - нафти є Туреччина, - сказав заступник російського міністра оборони Анатолій Антонов у середу в Москві. - За даними, що надійшли, до цього злочинного бізнесу причетне вище політичне керівництво країни, президент Ердоган та його родина". Деталей він не назвав.

Російський президент Володимир Путін, виступаючи на кліматичному саміті в Парижі, теж висловив звинувачення в бік Туреччини. За його словами, Росія має інформацію, згідно з якої, нафта з території, контрольованої ІД, поставлялась на ринок через Туреччину. Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган відреагував рішуче: "Якщо це буде доведено, гордість нашої нації вимагатиме, аби я залишив свою посаду", - цитує його турецька урядова інформаційна агенція Anadolu.

Ердогана підтримали американські військові. "Це гротеск, - сказав у середу в Іраку речник Пентагону Стівен Уоррен. - Ми безсумнівно відкидаємо будь-які думки щодо того, що Туреччина якимось чином співпрацює із ІД".

Інформація про постачання нафти до Туреччини з територій, які ІД захопили в Іраку та Сирії, поширювалася вже давно. Ще торік юрист Алі Едібоглу казав, що до червня 2014 року в Туреччину було продано нафту з території ІД вартістю близько 800 мільйонів американських доларів. Для цього навіть були побудовані нові комунікації. Едібоглу є депутатом парламенту від опозиційної Республіканської народної партії (CHP) із провінції Хатай, що межує із Сирією.

У серпні 2014 року турецька газета TARAF також повідомляла про контрабанду нафти з Сирії та Туреччини. "Щоденні обсяги контрабандного дизелю складають близько півтори тисячі тонн, - писала газета. - Це відповідає 3,5 відсотка щоденного споживання в Туреччині".

Вигідні ціни відкрили ринок

Навесні 2015 року науковці Джордж Кіуркцоглу та Алек Д. Кутрубі з британського Університету Гринвічу опублікували дослідження щодо можливих обсягів нафтової контрабанди. У ньому йдеться про те, що в лютому 2015 року ІД досягла обсягів виробництва нафти в 45 тисяч барелів щодня. На цьому ІД кожного дня заробляє від одного до трьох мільйонів доларів, припускають автори дослідження. Нафта зі захоплених ІД територій є набагато дешевшою за ту, що продається на легальному рикну. Якщо легальна нафта коштує від 80 до 100 американських доларів за барель, то ІД пропонує нафту за ціну від 25 до 60 доларів. Через таку низьку ціну терористи відкрили собі доступ до ринку.

Обидва науковці особливо прискіпливо досліджували рух вантажів у турецькому порту Джейхан на півдні країни. Там вони зафіксували помітні паралелі між військовою активністю ІД та ціною тарифів на перевезення: "Здається, що завжди, коли ІД починає воювати поблизу областей із запасами нафти, експорт із Джейхану зростає". Обидва експерти доводять це на прикладі трьох часових відрізків: у липні 2014 року, у жовтні-листопаді того ж року та в січні-лютому 2015 року.

Втім, автори зауважили, що не варто розглядати кореляцію між військовими кампаніями ІД та вантажним оборотом як однозначний доказ контрабанди. Такий взаємозв'язок не доводить і причетності турецьких офіційних структур до активності контрабандистів.

Політичні ризики боротьби з контрабандою

Водночас дані, наведені Кіуркцоглу та Кутрубі, свідчать, чому міжнародна коаліція проти ІД довгий час дуже нерішуче боролася із контрабандою. Хоча після терактів у Парижі Сполучені Штати й знищили майже третину з близько дев'ятиста вантажних цистерн, що належали ІД, але до цього моменту ісламісти, очевидно, могли без особливих проблем перевозити свій вантаж до його покупців.

Причиною нерішучості було те, що дуже багато хто отримував зиск від контрабанди. ІД залучає людей, що живуть у контрольованих нею областях до видобутку та збуту чорного золота. Так, їм дозволяється, бурити власні свердловини в областях, багатих на нафту, яку вони потім мають самі продати за кордон. Вантажівка, що може перевезти 30 тисяч літрів сирої нафти, в разі успішного досягнення мети приносить своїм власниками прибуток у розмірі чотирьох тисяч американських доларів. "Результатом цієї політики (ІД - прим. ред.) є значна підтримка, яким користується халіфат", - пишуть Кіуркцоглу та Кутрубі.

Саме це й стримувало міжнародну коаліцію проти ІД від ударів по контрабандним маршрутам. Таким чином ті, хто був залучений до контрабанди, могли почати ще більше симпатизувати ІД. Адже саме халіфат створив основу для торгівлі, якою вони почали займатись. А той, хто цьому заважатиме, перетвориться на ворогів контрабандистів.

"Туреччина довго дивилась у бік"

Досі Росія не навела доказів свого припущення, що родина Ердогана є причетною до контрабанди нафти. Але цілком імовірно, що турецька влада не працювала над послідовним придушеннями контрабанди, говорить Ян Техау, директор європейського відділення Фонду Карнегі. В інтерв'ю німецькому радіо Deutschlandfunkвін так окреслив відповідальність турецької влади: "Частково правильним є те, що Туреччина дуже, дуже довго дивилася в бік -у той момент, коли йшлося про торгівельні маршрути "Ісламської держави", коли йшлося про те, аби закрити кордон для торговців, що використовували цей кордон здебільшого як найважливіший сполучний маршрутіз Заходом, із рештою світу, з ринками. Саме там криється доля відповідальності Туреччини".

Після терактів у Парижіміжнародна коаліція взяла під особливий приціл парк автоцистерн, що стоять на службі ІД. Політичні ризики такого підходу добре відомі: знищення вантажівок може призвести до збільшення кількості прихильників "Ісламської держави". Натомість удари допоможуть фінансово знекровити терористичну організацію. Розрахунок коаліції є очевидним: чим більшими будуть втрати ІД з точки зору її фінансових ресурсів, тим менше вона буде цікавою своїм прихильникам та бенефіціарам.