"Тут у нас мечеть, доволі простора та світла, одночасно можуть молитися близько двохсот вірних, а ось дві навчальні аудиторії та бібліотека, - водить коридорами Ісламського культурного центру імам Мурат Сулейманов. - Це новий, але не перший осередок, попередній уже був замалий".

Кількість мусульман у Львові зросла, розповідає імам, особливо після російської анексії Криму, коли кілька тисяч кримських татар зі своїми сім’ями змушені були залишити півострів і переїхати на захід країни. Ситуація в Криму та переїзд кримських татар стали поштовхом відкриття нового Центру у Львові. "Але центр є місцем духовного єднання усіх мусульман, - наголошує Мурат Сулейманов. - І немає жодного значення з Криму він чи з Марокко".

З настанням вечора до мечеті потроху сходяться вірні, йдуть жінки з малими дітьми та цілі сім’ї. Сьогодні особливий день для кожного кримського татарина. Страшний і пам’ятний момент трагедії 1944 року, коли радянський режим в одну ніч 18 травня зігнав і відправив в ешелонах "смерті" у далекі степи Узбекистану, Казахстану та до Уралу старих та малих, немічних та хворих.

За різними підрахунками, тоді радянська влада депортувала близько 200 тисяч людей. Одні доїхали на місце призначення, інші загинули в дорозі від голоду та хвороб. "Сьогодні ми молитимемося, поминатимемо предків", - каже імам.

Попри чималу кількість дітей, у Центрі доволі тихо. Жінки та чоловіки моляться в окремих кімнатах, діти граються в спеціально облаштованому куточку. Люди з болем та смутком проникливо переповідають історії своїх родин.

Розповідь кримської татарки

"У кожного з нас є родинні втрати, - каже жінка у хіджабі, яка сидить поруч на килимі. - Моє ім’я Фатма Темирова, у мене в депортації вмерли прадід і інші родичі, там народився дід. Причому найболючіше, що родини зумисне розділяли: батьків від дітей, дідів від онуків". У кожного є про кого згадати, за кого помолитися, додала Фатма.

Два роки тому Фатма з трьома малолітніми дітьми залишила Сімферополь і переїхала до Львова. Нині її сімя утримує невеликий ресторан кримськотатарської кухні в центрі міста. За її словами, справи йдуть непогано. "Львів’яни доволі толерантні і доброзичливі люди. За ці кілька років не було жодних неприємних інцидентів", - запевняє жінка. Але не без кумедних ситуацій: "Бувало, що мене в хіджабі приймають за монахиню і вітаються по-християнські, але я вже звикла".

До Центру Фатма з дітьми приходить щотижня. Зазвичай у неділю, бо це, як вона сама каже, - жіночий день. "Моїх дітей тут навчають читати Коран арабською мовою. Синові п’ять років, він уже знає на пам’ять десь сім сур з Корану, - з гордістю каже Фатма. - Віросповідання була заборонена тема в радянський час, а мусульманство й поготів. Зараз я теж приходжу на духовні уроки".

Християнські сусіди - чудові сусіди

В осередку діють безкоштовні курси вивчення арабської мови. Навчання проходить щотижня. "Записатися може будь-хто", - каже Мурат Сулейманов. За його словами, львів’яни, цікавляться такою можливістю доволі активно. Пори те, що Центр орієнтовано передусім на духовне вчення, духовне єднання, тут завжди можна організувати зустрічі культурного спрямування та поминальні заходи, уточнює імам.

Символічно, що осередок ісламської культури відкрито на одній вулиці з двома християнськими храмами. "О, у нас чудові сусіди, - каже Мурат Сулейманов про християнських священиків.- Ми ходимо в гості, цікавимося як справи. Вони були у нас на відкритті. Це достойні місіонери". Імам запевняє, що в консервативному християнському Львові мусульмани почуваються доволі безпечно.