У квітні близько 15 з половиною мільйонів мешканців єврозони були безробітними. Про це у вівторок у Люксембурзі повідомило європейське статистичне відомство Eurostat. Разом з тим, між окремими країнами єврозони існують великі відмінності. Так, найнижчий рівень безробіття є в Нідерландах і Австрії (4,2 відсотка). Німеччина (6,1 відсотка) посіла четверте місце. Задніх пасуть Литва та Латвія. Але найгірша з відривом ситуація склалася на ринку праці в Іспанії – тут безробітним є кожен п'ятий (20,7 відсотка).

Лише початок

Минулого тижня пройшли наймасовіші акції протесту в новітній іспанській історії. Переважно молоді люди протестували проти безробіття, корупції та панування банків. І хоча протестна хвиля на разі дещо вляглася, активісти обіцяють, що це був лише початок. Адже проблеми, які спонукали їх до протестів, так і залишаються нерозв'язаними. Серед 16-25-річних квота безробіття становить 45,3 відсотки. Це найвищий показник у Європі, який удвічі перевищує середньостатистичні дані по ЄС.

Перспективи молодих людей в Іспанії похмурі, як у жодній іншій країні ЄС. «Наше покоління – найбільш освічене в історії Іспанії, утім, наше становище набагато гірше, ніж було в наших батьків», - каже студент, один з учасників акцій протесту в Мадриді. Багато молодих іспанців вважають себе «втраченим поколінням». Вони нарікають, що їм доводиться розплачуватися за кризу, яку спричинили не вони, а економічні та політичні еліти.

На шиї у батьків

Обвал кон'юнктури в Іспанії призвів до того, що будівельна галузь – головний рушій економіки – практично зупинилася. Тисячі робітників втратили свої робочі місця. Серед них було багато молодих іспанців, які перервали свою освіту, пішовши на будову, де можна було добре заробити у розквіт будівельного буму. Тепер через недостатній рівень освіти їхні шанси на ринку праці примарні.

До особливостей іспанського ринку праці належить також те, що лише одиниці молодих іспанців можуть похвалитися довготривалими робочими договорами. Переважна ж більшість змушена задовольнятися тимчасовими договорами офіціантів чи касирів у магазинах. «Я заробляю 900 євро на місяць, мені їх не вистачає на прожиття. Якби не фінансова підтримка батьків, я не змогла б звести кінці з кінцями», - каже бібліотекарка Елена Паласіос.

Вона не єдина, чиє виживання залежить від допомоги батьків. Серед 25-29-річних таких понад половина. Серед 20-24-річних узагалі – 80 відсотків. Для Іспанії зовсім не дивина, що чоловіки та жінки, які вже переступили 30-річний поріг, усе ще мешкають у своїх батьків. Це пов’язано також з особливостями іспанського ринку нерухомості. У цій країні прийнято купувати житло, а не орендувати, тому пропозиція найманого житла доволі обмежена. А купити собі квартиру можуть дозволити лише ті, хто достатньо заробляє, аби йому дали іпотеку.

Христина Ніколайчук/ dpa, eurostat
Редактор: Леся Юрченко