«У вас є тільки цей тиждень!» - Ще за кілька місяців до початку іспитів нас попередили, що на екзаменаційну сесію потрібно зареєструватись у відведений для цього проміжок часу. Не зареєструвались - не маєте дозволу складати іспити.

В одному іспиті чотири предмети

Сама ж сесія складалась з п’яти іспитів, серед яких три письмові. Деякі письмові іспити включали в себе чотири різні предмети. За дві години відведені на іспит ми повинні були у вільній формі відповісти на десять запитань – наприклад, дати визначення термінам або щось проаналізувати. Відверто кажучи, на деякі запитання я так і не встигла відповісти.

Чи достатньо я мала часу на підготовку? Між початком іспитів та закінченням семестру ми мали два місяці «вільного від лекцій часу». Це не канікули, а власне час на підготовку. За цей час ми повинні були ще написати дві самостійні роботи до усних іспитів – щось на кшталт того, що в Україні називають «курсові». На усних іспитах оцінка наполовину складалася з результатів за ці роботи, інша половина – це відповідь на загальні запитання по темі.

Вчити довелося все!

В Україні у нас були лекції й семінари, де студенти мали можливість закріпити матеріал та отримати оцінку. (Це, коли ще не було нововведень через болонський процес). У Німеччині тепер все геть інакше: наш семестр складався з лекцій хоча й з практичними завданнями, але студентів не оцінювали й тільки твоя відповідь на іспиті вирішувала все. Отже, й відповідний мандраж.

Перед початком сесії я поцікавилась, чи отримаємо ми список запитань, які ми маємо підготувати до іспитів. Але у відповідь пролунало: «Який список? Ні, такого немає!» Це означало, що ми повинні були вчити все! Звичайно, що орієнтувались ми на ті теми, які порушувалися під час лекцій, але для мене «все» означало щось невизначене й безмежне. Тож, і вчили все. До речі, для відповідей на іспитах ми мали можливість вибрати німецьку або англійську мову.

Забудьте про канікули :(

Несподіванкою для мене стало те, що на оцінку за письмовий іспит доводиться чекати шість тижнів. Зазвичай свої оцінки кожен студент може подивитись на сайті університету. Хоча результати вивішують і біля деканату, але замість прізвищ ви побачите ідентифікаційні номери студентів. Кожен студент має на своєму студентському квитку певну комбінацію цифр – це і є персональний номер, що використовується замість прізвищ. У своїх письмових відповідях я повинна була написати тільки свій номер. Таким чином викладачі при перевірці наших робіт не знають, кому яка належить. Це допомагає зберегти об’єктивність при оцінюванні.

Іспити річ дуже важлива у навчальному процесі, але разом з тим й виснажлива. І коли вже майже всі хвилювання позаду, хоча й результати попереду, ми з нетерпінням очікуємо канікул. Я теж сподівалася нарешті відпочити, але одразу після сесії почався другий семестр. Багато сесій у житті я вже пережила, але мою першу в німецькому виші не забуду.

Автор: Вероніка Крамар,
студентка другого семестру магістерської програми International Media Studies у Бонні

Редактор: Володимир Медяний