У четвер у Китаї за умов жорстких заходів безпеки відзначають 60-річчя заснування Китайської Народної Республіки. У центрі Пекіна відбувся великий військовий парад, в якому взяли участь 200 тисяч людей та були задіяні 800 одиниць військової техніки. Глава держави Ху Дзіньтао прийняв парад і виступив з промовою. По всій країні відбуваються заходи, приурочені до історичної події.

Утім, про те, як саме подавати ті чи інші історичні події, у Китаї вирішують не історики, а комуністична партія. Приміром, в рамках масштабної виставки в пекінському Палаці культури національностей, приуроченої до 60-річчя КНР і присвяченої соціальному розвиткові регіонів компактного проживання національних меншин, жодним словом не згадано про прагнення тибетців та уйгурів до більшої автономії. Підкреслено демонструється лише всезагальна гармонія та економічний підйом. Таку прикрашену реальність більшість пересічних китайців сприймає за чисту монету.

Або добре, або нічого

Усе, що не вкладається в рамки офіційної точки зору в Китаї, замовчується. Про криваве придушення протестів студентів на площі Таньаньмень 1989 року у шкільних підручниках ані слова. «Культурна революція» якщо і згадується, то лише поверхово. Те саме можна сказати й про «великий стрибок» - політичну кампанію з індустріалізації та колективізації в 50-ті роки минулого століття, у результаті якої в КНР загинуло близько 30 мільйонів людей. В офіційних джерелах таких цифр просто не існує.

«Трактування всієї історії КНР – це брехня. Жоден історичний епізод не описано правдиво», - обурюється опозиційний журналіст Лі Датунг. У Китаї існує ціла низка організацій, що займаються тим, аби не допустити поширення в республіці інформації, відмінної від офіційної. Їхню діяльність координує ЦК компартії. «Історію у нас не описують, а роблять, - каже Лі Датунг. – Усе, що може виставити владу в негативному світлі, ігнорується, а всі виграшні теми виносять на передній план».

Автори: Рут Кірхнер / Христина Ніколайчук

Редактор: Захар Бутирський