Книга, що розповідає про історію єврейської колаборантки гестапо, спричинила жваві дискусії в німецькій пресі. Від багатьох рецензентів книга дістала нищівної критики, а от видавництво її захищає.
Реклама
"Маємо нові літературні дебати. І це конче важливо", - резюмувала рецензентка берлінської газети Die Welt Ганна Люманн (Hannah Lühmann). Йдеться про книгу "Стелла" авторства Такіса Вюрґера (Takis Würger), що побачила світ 11 січня у солідному німецькому видавництві Hanser.
"Стелла" - вже другий роман німецького журналіста Вюрґера і базується на справжній історії Стелли Кюблер (Stella Kübler), у дівоцтві Ґольдшлаґ (Goldschlag), яка в часи Голокосту виконувала для гестапо роль так званого "грейфера" - видаючи євреїв нацистам. Вюрґера вразила її історія. Довкола цього матеріалу він і вибудував свою фіктивну історію. Наскільки вдалим вийшов кінцевий результат - однозначно не сказати, адже оцінки розійшлися полярно, хоч це і не має дивувати.
Дивувати ж має незвично різка реакція німецьких оглядачів рубрики фейлетонів. Приміром, в огляді мюнхенської Süddeutsche Zeitung від 11 січня, зазначається, що книга "є неприємністю, образою або ж навіть і справжнім злочином", а також "символом галузі, яка, схоже, втратила всі пропорції етики та естетики, якщо хоче подати цю книгу у вигляді цінного внеску в справу пам'яті Голокосту". Авторові газетний критик закидає те, що той писав свій роман "без жодного усвідомлення" складності літератури та історії.
У схожому ключі відреагував і критик гамбурзького інтелектуального тижневика Die Zeit. "Звірство, оформлене під дитячу книжку: Такіс Вюрґер пише у "Стеллі" про єврейку, що є співучасницею злочинів у добу націонал-соціалізму. Це роман, який кишить кліше". А газета Frankfurter Allgemeine am Sonntag запитує: "Навіщо потрібна ця нацистська історія для чайників"?
Реакція видавництва
Представник видавництва Hanser з відповіддю не забарився. Журналіст та лектор Флоріан Кесслер (Florian Kessler) через соцмедіа подав дуже детальну заяву, у якій у тому числі згадав і про закиди Süddeutsche Zeitung, що роман, мовляв, інструменталізує Голокост. "Тут можна відповісти лише одне: після 1945-го література, як і мало б бути, пронизана дискусією про те, що і як можна розповідати".
За словами Кесслера, схожі закиди використання кліше та інструменталізації Голокосту озвучували у 1990-х роках і щодо книги "Читець" Бернгарда Шлінка (Bernhard Schlink). Кесслер уперше прочитав цей роман у рамках шкільної програми. "Ми обговорювали тоді також і контрзакиди і провели щодо цієї книги з її амбівалентністю та проблематичністю найкращі та украй важливі для мене за весь час шкільного навчання дискусії щодо доби нацизму", - написав Кесслер і удостоївся "лайку" від керівника видавництва Йо Лендле.
Зайва скандальність
Пристрастями довкола книги здивована і вже згадана раніше Ганна Люманн з газети Die Welt. Загалом вона стала на захист книги, попри те, що до книги і справді є чимало запитань, особливо у тому, що стосується "вибору історичного матеріалу, цієї жахливої історії єврейської жінки, яка видала гестапо сотні євреїв і того, які фантазії прочитання книги може викликати у неєврейських німецьких читачів сьогодні, а також і того, яку форму обрав автор". Разом з тим Люманн заявила, що не збирається доєднуватися до розпалювання скандалів довкола цієї книги.
Час покаже, якою буде реакція читацької публіки на цей роман. Одне можна сказати точно: інтерес до неї існує. Усі квитки на прем'єрні читання у Гамбурзі цього тижня були швидко розпродані. Цікавляться нею і за кордоном - видавництво уже продало 9 дозволів на переклад іншими мовами. Уже відомо, що книга вийде, серед іншого, англійською, французькою, іспанською та китайською мовами.
Мистецтво під час Голокосту
Художники, ув’язнені у нацистських таборах, зобразили пережитий ними жах. У Берліні проходить виставка зі 100 їхніх картин з ізраїльського центру Яд ва-Шем. Багато хто з художників не пережив Голокосту.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Кольори гетто
Чи може щось жахливе бути у той же час прекрасним? Як бачимо з виставки "Мистецтво Голокосту: 100 робіт колекції з Яд ва-Шем", багатьом художникам вдалось зобразити життя в нацистських концентраційних таборах і гетто і створити чудові художні твори навіть під час однієї з найбільших трагедій людства. Картина "Вулиця в Лодзинському гетто" Йозефа Коунера, який пережив Голокост.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Біженець
Вперше 100 робіт ізраїльського меморіального центру Яд ва-Шем демонструються на виставці в Німецькому історичному музеї в Берліні. З 50-ти художників, роботи яких беруть участь у виставці, 24 були вбиті нацистами. Серед жертв - видатний художник Фелікс Нуссбаум, який втратив життя в Освенцімі в 1944 році. Його знаменита картина "Біженець", написана в 1939 році в Брюсселі, зображує відчай вигнання.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Автопортрет страждання
Твори Шарлотти Саломон вже демонструвались в інших містах Німеччини. У колекції з більш ніж 700 робіт під загальною назвою "Життя? Чи театр?" Саломон досліджувала трагічну історію власного життя, життя єврейки в Берліні. У 1943 році вона була депортована до Освенціму з південної Франції, де знаходилась у вигнанні. В Освенцімі одразу після прибуття її знищили. На той момент вона була вагітною.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Картини схованої дівчинки
Історія Неллі Толл є не такою відомою. Їй та її матері пощастило пережити Голокост завдяки їхнім друзям-християнам у Львові. Закрита в своїй кімнаті, Толл малювала картини, серед яких - цей малюнок гуашшю "Дівчата в полі". У свій 81 рік художниця приїхала зі Сполучених Штатів, де вона нині проживає, на відкриття виставки до Берліна.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
"Дорога між бараками"
Лео Бройер з Бонна воював в армії німецького кайзера в Першій світовій. У 1934 році, через рік після приходу Гітлера до влади, він емігрував до Гааги, а потім до Брюсселя, де працював художником і виставляв свої роботи. У 1940 році його помістили в табір для інтернованих у Сен-Сипрієні у Франції, а потім у концтабір Гюрс, де він описував пережите у малюнках. Бройер помер в 1975 році в Бонні.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Художня співпраця
У французькому Гюрcі Лео Бройер разом з фотографом і художником Карлом Робертом Бодеком створили сценічні конструкції для табірного кабаре. Вони разом працювали також над вітальними листівками та іншими творами мистецтва до 1941 року. Саме тоді Бодек був депортований до табору Ле-Мілль поблизу Екс-ан-Провансу, а потім до Дрансі і згодом до Освенціму, де він загинув в 1942 році.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Таємне життя художника
Бедріх Фрітта очолював відділ у концтаборі Терезієнштадт, який виробляв матеріали офіційної пропаганди. Але Фрітта і його колеги також таємно малювали картини, зображуючи жахи нацистських гетто. У 1944 році їхня підривна діяльність була викрита. Фрітта помер в Освенцімі. Після звільнення Терезієнштадту 200 його робіт були знайдені захованими в стінах і закопаними в землю.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Дружба після смерті
Лео Хаас допоміг Фрітті створити незліченну кількість робіт, які зображують життя в концентраційному таборі. У Заксенхаузені йому наказали створювати підроблені купюри валюти союзників ("Операція Бернхард"). Він вижив і пізніше усиновив Томаса, сина Фрітти. Після війни Хаас дістав зі схованок в Терезієнштадті 400 своїх робіт.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Лікар під прикриттям
Павел Фантль також належав до числа художників у Терезієнштадті. Як медик він організував лікування тифу серед в’язнів табору. Як і в випадку з Фріттою, його викрили, піддали тортурам і відправили до Освенціму. У січні 1945 року його розстріляли. Близько 80 його малюнків були таємно винесені з Терезієнштадту.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Учитель малювання
Якоб Ліпшиц до війни викладав в інституті мистецтва у Вільнюсі. У 1941 році він був змушений переїхати до гетто в Каунасі, де приєднався до групи художників, які таємно змальовували життя. Ліпшиц помер у березні 1945 року в концтаборі Кауферінг. Після війни його дружина і дочка приїхали до Каунаського гетто і віднайшли фотографії, які він сховав на цвинтарі.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Збереження гідності у трагедії
Картини виставки, яка триватиме до третього квітня в Німецькому історичному музеї Берліна, демонструють приреченість і жорстокість життя в нацистських таборах. Але вони також показують, як художники зуміли створити світ, відмінний від жахливих діянь їхніх катів. На фото - картина "Дахи взимку" Моріца Мюллера.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem