Після завершення літніх канікул у Євросоюзі поступово стають помітними перші ознаки передвиборної кампанії до Європарламенту. Новий склад парламенту обиратимуть у травні 2019 року, і деякі лідери країн ЄС уже працюють над тим, аби сколотити на європейському рівні нові альянси.

Увагу привертають передусім заяви з боку керівництва Угорщини та Італії. Угорський прем'єр Віктор Орбан, "неліберальний демократ", разом із лідером правопопулістської "Ліги півночі", міністром внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні уже навіть сформулював спільний маніфест, яким робиться ставка на антиміграційний курс ЄС. Досягти його вони хочуть, здобувши перемогу на виборах до Європарламенту. Одним із завдань майбутньої нової Єврокомісії, згідно з маніфестом, який обидва політики представили минулого тижня в Мілані, має стати екстрадиція назад до Африки тих шукачів притулку з цього континенту, які перебувають зараз в Італії чи інших країнах ЄС.

Орбан хоче "нового ЄС"

На думку Орбана, Євросоюз уже сьогодні поділений на два табори: налаштований проти імміграції під його приводом, а також такий, що прагне, як каже угорський прем'єр, "необмеженого" припливу людей - на чолі з президентом Франції Еммануелем Макроном. Туди ж він записує і свого затятого ворога з США, мільярдера угорського походження Джорджа Сороса.

Критикує Макрона і глава італійського МВС Сальвіні, тоді як з Парижа лунають звинувачення на його адресу в негуманній міграційній політиці та шантажі сусідів. У Римі на це відповідають: мовляв, приймайте мігрантів, біженців та шукачів притулку з Італії до себе. Адже тих, хто вже подав там заявку на притулок, французька влада, за чинною угодою, може відправляти зі свого кордону назад. І не лише може, але й робить.

Антимігрантська коаліція розростається

Шанси на створення нової "антиміграційної" коаліції в ЄС і дійсно виглядають непогано. Уже сьогодні до неї можна сміливо зараховувати Польщу, Чехію, Словаччину та Австрію. У низці інших країн Орбану і Сальвіні є над чим працювати, адже антимігрантські настрої там якщо і не переважають, то їх вже принаймні поділяє значна частина населення. Приміром, у Франції ворожа до іноземців партія на чолі з правопопулісткою Марін Ле Пен здобула найбільше місць у Європарламенті від цієї країни на виборах 2014 року. Не виключено, що так може статися і 2019. Особливо зважаючи на те, що рівень незадоволення французів чинним президентом Макроном, згідно з останніми соцопитуваннями, становить трохи менше 60 відсотків.

Дуже добрі рейтинги правопопулісти - "Альтернатива для Німеччини" - мають і у ФРН. Відносно впливовими ці партії є також у Данії, Фінляндії, Швеції та Нідерландах. Та що вже казати - навіть чинний глава МВС Німеччини Горст Зеегофер (Horst Seehofer), чию партію формально поки не зараховують до табору популістів, зробив спільну заяву щодо міграційної політики з італійським та австрійським колегами - обидва з табору правих. Окреслені цілі проголошеного пакту: закриття зовнішніх кордонів ЄС та за можливості відлякування потенційних мігрантів. Хіба що про те, як мають бути розподілені вже зареєстровані шукачі притулку між країнами, домовитися міністрам не вдалося. Адже тут їхні інтереси діаметрально протилежні - приймати нових мігрантів, більшість яких потрапляють до Італії, праві політики з інших країн не збираються.

При цьому загальний офіційний курс ЄС уже сьогодні не так уже і віддалений від проголошуваних Сальвіні та Орбаном цілей. Лідери усіх 28 країн-членів Євросоюзу знову й знову приймають рішення про те, що зовнішні кордони ЄС мають бути максимально щільно закритими, а прибуття нових шукачів притулку - обмеженим. Крім того, як всередині, так і поза межами Євросоюзу мають бути створені центри прийому біженців, де у прискореному режимі розглядатимуться їхні заяви на отримання притулку і проводитимуться депортації. Утім, втілити в життя ці рішення поки що не виходить, адже ніхто не хоче будувати і керувати таким центром на своїй території. Праворадикалу на чолі МВС Італії Сальвіні такого темпу замало, тож він самовільно вирішив закрити порти Італії для суден із врятованими в Середземному морі біженцями, а також не цурається того, аби тримати в заручниках екіпажі і пасажирів таких суден з метою тиснути на інші країни ЄС, щоб ті прийняли врятованих до себе.

Млява критика з Брюсселя

Критика на адресу Італії з боку Єврокомісії є, але жорсткою її назвати важко. Відповідальний за питання міграції єврокомісар Дімітріс Аврамопулос висловився за пошук довгострокового рішення, як бути з врятованими на морі, аби не шукати його щоразу у випадку в з кожним новим судном. "Італія сама ставить собі палки в колеса", - сказав нещодавно єврокомісар в інтерв'ю одній італійській газеті.

Утім, якихось серйозних наслідків самовільні рішення Рима не мають. Тож і Сальвіні, і його "наставник" Орбан розхвалюють свою політику, адже, мовляв, дивіться - мігрантів стало менше. Зменшення кількості новоприбулих шукачів притулку для ЄС підтверджують і в Єврокомісії. Але почалося воно ще задовго до того, як новий італійський уряд почав працювати. "Жодної кризи немає", - каже Аврамопулос. Про те, що популісти на кшталт Обрана, Сальвіні та інших вирішують кризу, якої не існує в природі і яку вони створюють своєю риторикою самі, говорять і в колах дипломатів ЄС в Брюсселі.

Тим часом на зближення праворадикальної "Ліги Півночі" з Італії та партії "Фідес" угорського прем'єра скептично дивляться навіть партнери Сальвіні у правлячій коаліції. У популістській партії "Рух 5 зірок" Орбану закидають, що він, мовляв, сам не прийняв навіть одного біженця від Італії. Солідарність серед націоналістів - явище рідкісне в принципі. Адже кожен із них виступає під гаслами на кшталт "моя країна - передусім". Утім, Сальвіні критика, схоже, мало бентежить. Навіть розслідування прокуратури щодо нього за підозрою в перевищенні повноважень і неправомірному обмеженні свободи мігрантів, він сприймає як "нагороду" і доказ того, що він на правильному шляху.