28-річний телеоператор з Києва Сергій Дунда вже чотири місяці опановує нову для нього професію програміста. Розповідає, що цікавість до програмування прийшла із захопленням комп’ютерними іграми: "З часом захотілося розібратись, що стоїть за кожною фішкою, кожною дією персонажа".

У майбутньому Сергій бачить себе дизайнером або навіть розробником ігор. Хоча розуміє, що поки що на самому початку шляху до нової професії. "Поки що я лише самотужки вивчаю одну з мов програмування. Якщо справа піде, буду думати вже над професійними курсами чи другою вищою освітою", - розповідає він DW.

Три тисячі вакансій на місяць

Таких неофітів програмування, як Сергій, в Україні більшає з року в рік. Попит на українську розробку закордоном чим далі зростає: за даними Держстату, за останній рік обсяг галузі збільшився на 18 відсотків, а IT-послуги посіли третє місце серед статей українського експорту після агропродукції та металургії.

Щомісяця українські IT-компанії оприлюднюють близько трьох тисяч нових вакансій, свідчать дані галузевого інформаційного інтернет-ресурсу DOU.ua. Розробка програмного забезпечення (ПЗ) є чи не найпривабливішою сферою зайнятості в країні з точки зору заробітку. Згідно з опитуваннями DOU.ua, середня заробітна плата програміста початкового рівня (Junior Software Engineer) влітку цього року складала 580 доларів США - приблизно вдвічі більше за середню зарплатню по країні.

Та зростання попиту потребує більше нових фахівців. За оцінками президента галузевої асоціації роботодавців "Інформаційні технології України" (IT Ukraine) Юрія Антонюка, до 2020 року в українській розробці будуть працювати 200 тисяч спеціалістів - удвічі більше, ніж зараз. "Останніми роками ми ламаємо голови, як закрити цей дефіцит", - розповідає він.

Виші відстають

Щороку, згідно з даних міністерства освіти та науки України (МОН), вищі навчальні заклади держави випускають близько чотирьох тисяч молодих фахівців за суміжними з IT спеціальностями. Найближчими роками кількість випускників має зрости, зазначає заступник міністра освіти і науки Володимир Ковтунець.

"Після того як МОН лібералізував правила ліцензування, на нас просто сипляться заяви на відкриття нових IT-програм. Усі хочуть готувати програмістів, часом абсолютно “нетехнічні” виші, що майже не мають профільних викладачів", - обурюєтся він.

Адже рівень підготовки розробників навіть тими українськими університетами, які вже мають відповідні програми в переліку, й без того вкрай низький, зазначає Ярослав Любинець, голова ради директорів компанії SoftServe, другого за кількістю працівників розробника ПЗ в Україні. "Із тих чотирьох тисяч щорічних випускників хіба що 25 відсотків придатні для того, щоб із них у короткий термін зробити програмістів", - заявляє він.

IT-бізнес вже не перший рік дорікає українським вишам через якість підготовки: попри високий рівень фундаментальних знань з математики чи алгоритмування, ті сильно відстають у викладанні практичних дисциплін, нових мов та технологій програмування. Щоб виправити це, великі компанії-розробники відкривають власні лабораторії чи окремі курси підготовки при кафедрах найрейтинговіших вишів із технічними напрямами навчання: технічних університетів "КПІ" та "Львівська політехніка", а також Київського та Дніпровського національних університетів. Згідно з опитуванням асоціації IT Ukraine, близько 40 відсотків українських програмістів закінчили свого часу саме ці навчальні заклади.

Програміст за півроку?

Однак це ж опитування свідчить: 36 відсотків тих, хто де-факто працює у галузі на даний момент, не мають технічної освіти. Більшість із них, як і свого часу Сергій Дунда, отримали вищу освіту за іншими спеціальностям і вже самостійно перевчилися вже потім. Адже для охочих швидко опанувати ІТ-ремесло поза рамками класичної освіти в Україні з року в рік працює все більше приватних курсів, які обіцяють за лічені місяці підготувати майбутнього спеціаліста з тестування ПЗ чи навіть керівника проектів.

"За навчання на курсах треба платити 2-3 тисячі гривень на місяць. Але їхні дипломи не гарантують тобі працевлаштування. Навпаки, я чув, що серйозні компанії принципово не беруть на роботу нікого з курсів", - пояснює Сергій Дунда свої побоювання щодо того, як саме організувати майбутнє навчання.

Згідно з даними ще одного опитування DOU.ua, у 2016 році приватні IT-школи та курси випустили близько 44 тисяч студентів. Однак порівнюючи ці цифри із кількістю нових вакансій, автори дослідження доходять висновків, що принаймні 90 відсотків людей із такою освітою не можуть знайти роботи.

"Не хочу говорити про всі курси, але багато з них перетворили навчання на бізнес, обіцяючи неможливе, - за три місяці підготувати спеціаліста для ринку" ,- говорить Юрій Антонюк. За його словами, ще кілька років підготувати програміста, який пише "простий код на замовлення", за короткий термін було можливо. "Але зараз до української розробки (ПЗ. - Ред.) нові вимоги - нас наймають, аби ми створили продукти, які вирішують серйозні завдання. Це потребує фундаментального підходу”, - каже президент IT Ukraine.

Тісна співпраця між освітою і бізнесом

Окрім лабораторій та курсів при університетах, в Україні з'явилися приклади ще більш тісної співпраці вишів із гравцями на ринку ІТ. У 2015 році в приватному Українському католицькому університеті (УКУ) у Львові стартувала бакалаврська програма з комп'ютерних наук, а у 2017 - магістерська.

"Готуючи ці програми, ми працювали з компаніями з львівського IT-кластеру, - розповідає декан факультету прикладних наук УКУ Ярослав Притула. - Вимагали від них пояснити навіть не нинішні вимоги до випускників, а те, яких знань та навичок вони потребуватимуть через п'ять років".

Результати такої співпраці можна буде оцінити вже за кілька років після першого випуску. А поки що Ярослав Притула обіцяє готувати на факультеті всебічно розвинених студентів, а не лише майбутні "руки для написання коду".

Розробляти навчальні програми спільно із бізнесом закликають виші і в міністерстві освіти. "Це не тільки поверне професорів до реалій ринку праці, але й принесе на кафедри нові знання і технології, які у IT-галузі є передовими, - зазначає заступник міністра Володимир Ковтунець. - Загалом уся система освіти могла б багато що перейняти від IT-галузі".