Аби викликати додому сантехніка або, скажімо, слюсаря, жителям Німеччини до ЖЕКу йти не потрібно. Подібних міських або державних житлових контор у Німеччині взагалі нема. Куди ж тоді звертатися?

У німецьких багатоквартирних будинках і великих житлових комплексах, як правило, є свій Hausmeister. Ми не випадково наводимо тут німецьке слово. У буквальному перекладі воно означає "домовий майстер". Перекласти ж його можна по-різному - від двірника і швейцара до коменданта. Але точніше його можна було би назвати завгоспом. Він не стежить за тим, хто заходить до під'їзду. Натомість він робить дрібний ремонт, міняє лампочки у під'їздах, прокладки у кранах, які течуть, і так далі. Він - і технік-наглядач, і консьєрж, у якого, як правило, зберігаються ключі від усіх дверей у будинку (про всяк випадок).

Хто платить сантехнікові або електрику?

Саме цьому "домовому майстрові" і дзвонять мешканці будинку, якщо у їхній квартирі щось зламалося. Зазвичай він одразу приходить подивитися, у чому справа, а потім вирішує, братися за вирішення проблеми самому чи викликати спеціаліста: сантехніка, електрика, слюсаря… До завгоспа будинку звертаються не лише тому, що це найпростіший шлях, але й тому, що разом із ним простіше одразу вирішити, хто саме оплачуватиме ремонт: мешканці чи власники квартири, якщо вона здається в оренду. А більше половини населення Німеччини знімає житло. Так тут заведено - зокрема й тому, що німці дуже мобільні й доволі часто переїздять, у тому числі й до іншого міста.

Зазвичай питання оплати ремонту або, скажімо, заміни сантехніки у квартирі вирішується просто: якщо унітаз розбили мешканці - платять вони, а якщо він поламався від старості - господарі. Якщо в раковині забився злив, справа вирішується таким чином - забруднення до стіни ліквідують мешканці, а далі - вже власники.

До речі, сантехнік чи електрик, якого викликає завгосп будинку, не працює на ставці у ЖЕКу (яких, нагадаємо, в Німеччині не існує), а є приватним підприємцем. І якщо за його роботу треба платити мешканцеві, йому не обов'язково погоджуватися саме на того сантехніка чи електрика, якому надає перевагу Hausmeister: натомість мешканець квартири може самостійно знайти іншого, більш толкового або дешевшого.

Собі дорожче

А як бути тим людям, у чиїх будинках такого завгоспу немає? Їм треба викликати майстра самим. Вибір тут абсолютно вільний. Можна знайти фахівця в інтернеті, можна погортати довідник "Жовті сторінки", можна запитати в сусідів або знайомих: кого вони порадять. Є ще одна чудова можливість - запропонувати роботу через спеціальні мережеві портали.

Найвідоміші з них у Німеччині - MyHammer, Blauarbeit, Undertool. Перший, наприклад, існує вже більше десяти років, і ним користуються близько двох мільйонів людей. Якщо ви, скажімо, шукатимете в Кельні майстрів для того, або покласти плитку на кухні або у ванній кімнаті, портал видасть вам більше десятка пропозицій різних фахівців у радіусі десяти кілометрів від вашого дому.

Відстань до будинку відіграє у Німеччині істотну роль, тому що майстри можуть виставити в рахунок поїздку до вас: час і пальне. Але багато хто цього не робить, пропонуючи спочатку за фіксовану ціну оглянути "поле роботи" і зробити попередню калькуляцію: скільки коштуватиме робота й необхідний матеріал. А далі вже ваша справа - приймати зроблену пропозицію чи шукати далі. Природно, що калькуляція приблизна, і підсумковий рахунок може виявитися дещо вищим. Але перевищувати вказану на початку суму він може максимум на 15 відсотків. Якщо ж замовник не давав згоди на більше "здорожчання" роботи або матеріалу, він може розірвати договір і відмовитися від послуг майстра.

За "аморалку" платити не треба

На жаль, і в Німеччині існують сантехніки, електрики, слюсарі або малярі, які намагаються здерти з клієнта максимум грошей за мінімум роботи. Закон визначає неадекватно високу ціну як "аморальну", і якщо, скажімо, електрик за півгодини роботи виставляє рахунок на 200 з гаком євро, - ви можете не платити. Але щоб таких ситуацій не виникало, перш ніж запросити майстра, краще подивитися в інтернеті, як оцінюють його роботу інші, і, за можливості, детально обговорити з ним обсяг роботи та її оплату.

Німецькі експерти також радять: із дуже дешевими пропозиціями треба бути обережними. Якщо майстер погоджується виконати роботу за менш ніж десять євро на годину, виникає питання, а чи дійсно він є майстром своєї справи.