Ви чули анекдот про двох католицьких священиків? Коли один запитує, чи вони доживуть до часів скасування целібату, а другий відповідає: "Якщо не ми, то наші діти!". Хтось від такого жарту лише розсміється, а хтось запитає, чи можна сміятися з релігійних тем. Так, переконує гамбурзький теолог і журналіст Гинрих Вестфаль у своїй книзі "Веселе до святого", де він зібрав найкращі релігійні жарти. "Християнський панотець мусить бути радісним", - цитує Вестфаль англійського пастора-баптиста Чарльза Гаддона Сперджена, одного з найвідоміших проповідників 19 століття.

Гумор та жарти полегшують життя і дають людям можливість зробити доступним абстрактне та моторошне в релігії. Особливо це стосується смерті, як це Вестфаль ілюструє одним з прикладів. "Священик Вайґельт перелякався, коли побачив у газеті повідомлення про власну смерть. Він подзвонив єпископу і звернув на це його увагу. Реакція того була шоком: "Любий друже, скажіть, звідки ви телефонуєте?".

Сміх у Біблії

Ніхто не знає, чи Ісус Христос коли-небудь сміявся. У новому заповіті про це нічого не сказано. Оповідається про такі почуття, як сум чи радість, але про сміх не йдеться. Хто шукає посилання на сміх у книзі книг, той знайде їх у Старому заповіті. Наприклад, Сара, жінка з роду праотця Авраама. Вона одразу ж розсміялася, коли одержала звістку, що вона у віці близько 90 років ще народить дитину.

Жарти й гумор упродовж тривалого часу були недозволеними у церквах, хоча дотепи з церковної кафедри певною мірою мають традицію. Великодній сміх був поширеним у Середньовіччі. Коли під час великоднього богослужіння лунали слова про те, що Господь воскрес, то громада сміялася з тієї причини, що воскресіння Христа віталося з полегшенням і безмежною радістю.

Водночас великодній сміх відображав і зловтіху, адже смерть і диявол були переможені після розп'яття і воскресіння, тому громада їх висміювала. "Це сміх світу через перемогу над смертю", - вважає Гинрих Вестфаль. Середньовічні священики розповідали своїм парафіянам у великодній проповіді жарти й веселі акнекдоти доти, доки віряни аж падали від сміху. З плином часу, коли деякі жарти вже переходили межу й ставали непристойними, то великодній сміх перестали терпіти у вищих інстанціях. Сміх у церквах, хоча й не всюди припинився, але став дедалі більш рідкісним явищем.

Нехай Бог простить

"Нехай Бог простить вам те, що ви зробили". Папа Римстький Франциск невдовзі після свого обрання, як видається, знав, як можна розвіяти нервове напруження після виборів понтифіка. Ці слова він мав сказати кардиналам після виборів у березні 2013 року, чим очевидно, викликав вибух щирого сміху.

Жарти щодо католицизму стосуються не лише целібату. Є й жарти, які стосуються теми поклоніння Діві Марії. Так, на одному з паломницьких місць біжить збуджений хлопець крізь натовп і голосно вигукує, що тепер може бігати. Одна з черниць запитує в нього, чи його торкнулося чудо, сотворене Мадонною. "Ні, у мене вкрали велосипед", - відповів хлопець.

Але протестантські традиції теж стають мішенню дотепників. Приміром, вихователька в євангелічному дитячому садочку запитує: "Любі діти, воно коричневе, має довгого пухнастого хвоста і стрибає з гілки на гілку? Хто це?". Маленький хлопчик з Берліна відповідає: "Зазвичай, це б мала бути білочка, але, як я знаю тутешню кухню, то це, мабуть, знову крихітка Ісус". Так за допомогою гумору висловлюють те, що в деяких церковних інституціях, можливо, дещо передають куті меду з християнською просвітою.

Не переходити межу

Гинрих Вестфаль хоче своєю книгою також виступити проти упереджень. "Божий наземний персонал", тобто священики, за його словами, зовсім позбавлені гумору люди. "Дедалі частіше мене запитують колеги, коли телефонують, чи в мене немає якогось гарного жарту в запасі". У такий спосіб вони хотіли б "приперчити" проповіді та промови.

Але що робить гумор таким важливим для релігії? Християни часто схиляються до моралізму, зауважує Вестфаль. Гарний жарт, що допомагає людині подивитися на себе з боку, спуститись на землю, є найкращим методом проти цього. Утім, попри все, жарти на релігійні теми в жодному разі не мають ображати почуття вірян.