У Німеччині, окрім святкового столу, новий 2011 рік розпочався також з далеко несмачної теми діоксину. Скандал розгорівся з приводу того, що виробники тваринних кормів незаконно додавали у свої продукти технічні жири. Тварини їли корми, і зрештою отруйний діоксин потрапив у яйця та м’ясо, а разом з харчами і на тарілки пересічних споживачів. Це результат злочинних дій окремої фірми, проте, як зауважують критики, такі помилки закладені у самій системі виробництва харчової промисловості. Вони закликають суспільство «їсти по-іншому».

Насправді до майже регулярних заголовків про харчові скандали люди вже навіть звикли. Окрім діоксину, були ще й зіпсоване м’ясо, коров’ячий сказ, отруйна дитяча молочна суміш – про все це чула й німецька письменниця Карен Дюве (Karen Duve). Утім, вона спокійно насолоджувалася стравами з напівфабрикатів, готуючи, приміром, вже замариновану курятину у фользі. Поки в неї не з’явилася нова співмешканка, а разом з нею і докори сумління, бо та постійно запитувала Карен, як вона може їсти м’ясо замучених тварин. Тоді Карен Дюве і зважилася на експеримент над собою.

Сьогодні веганка, завтра - фруктаріанка

Щодва місяці минулого року вона харчувалася по-іншому: лише «органікою», як вегетаріанка, як веганка, тобто зовсім не вживаючи продукти тваринного походження, і навіть як фруктаріанка, коли їсти можна лише ті плоди, які природа віддає, так би мовити, «добровільно», - фрукти, горіхи, ягоди і боби. Хід експерименту та багато своїх міркувань про наші уявлення щодо «нормального харчування» Дюве описала у нещодавно опублікованій книзі «Їсти без докорів сумління» («Anständig essen»).

Ця книга жодним чином не пропагує жоден з випробуваних авторкою способів харчування. А у кінці книги Дюве зізнається, що все ще охоче їсть м’ясо, проте вже не так багато і лише «біо». Такої ж позиції нині дотримуються досить багато людей, які виступають проти утримання худоби на забій у жахливих умовах. І навіть якщо назва книги здається трохи моралізаторською, вона не є памфлетом «удосконалювачки світу». Дюве радше пояснює, чому так важко позбавитися не зовсім добрих харчових звичок.

Їсти м’ясо шкідливо для… довкілля

Дещо послідовнішим, але теж без суворих повчань, є американський письменник Джонатан Сафран Фоер (Jonathan Safran Foer). Ретельно дослідивши промислові підприємства з розведення тварин, він став переконаним вегетаріанцем. Його книга «Поїдання тварин» («Eating Animals») минулого року викликала у США, так само, як і в Німеччині, активні дискусії щодо переваг і недоліків вживання м’яса.

Фоер детально описує брутальність, з якою розводять, а потім забивають тварин. Водночас його аргументи спрямовані не лише на аморальність цих процесів, а й вказують на те, що саме вони зумовлюють значні обсяги викидів СО2 в атмосферу. Іншими словами, споживати м’ясо в таких обсягах шкідливо ще й для довкілля.

Шахрайство з етикетками

Справжнім бестселером стала й опублікована минулої осені в Німеччині книга Тіло Боде (Thilo Bode) – засновника споживацької організації «foodwatch». У списках найпопулярніших книг «Фальсифікатори їжі: що брешуть нам на тарілках харчові концерни» («Die Essensfälscher – Was uns die Lebensmittelkonzerne auf die Teller lügen») протрималася кілька тижнів. У ній Боде «викриває» буцімто здорову їжу - ту, що за бабусиними рецептами, та фітнес-страви. Він скрізь знаходить підсилювачі смаку, штучні ароматизатори й забагато цукру. Шинка, яку виробляють з пресованих м’ясних залишків, а продають як шматкове м’ясо, такий же несправжній сир... У своїй книзі Боде представляє таку собі кулінарну «кунсткамеру».

Щоправда, якими б жахливими не були авторські «викриття» усіх можливих способів, якими виробники дурять споживачів, більшість з них громадськості вже відомі. От-тільки дослухатися до цих аргументів люди зазвичай не поспішають. Так само вперто суспільство тримається за уявлення, що вегетаріанське харчування не є повноцінним, хоча медики вже довели протилежне. Давно відомою істиною є й те, що було б найкращим для збереження довкілля та здоров’я людей: споживати менше м’яса, дбати про збереження розмаїття видів тварин і рослин та застосовувати більше регіональних продуктів.

Повільно, але впевнено

Успіх книг Дюве, Фоера та Боде принаймні доводить, що суспільство нарешті готове приймати та втілювати в життя ці істини. А нещодавній діоксиновий скандал, можливо, примусить політиків вжити заходів, аби забезпечити раціональніше виробництво харчових продуктів – без масового розведення худоби та шахрайства з етикетками. Щоб ефект був якнайсильнішим, варто було б задіяти ще й численних кухарів з телешоу. Вони, як ніхто інший, могли б продемонструвати, що «їсти без докорів сумління» не означає відмовитися від насолоди – потрібно лише відмовитися від деяких старих звичок і дати свободу своїй кулінарній фантазії.

Автори: Ґюнтер Біркеншток / Тетяна Бондаренко
Редактор: Христина Ніколайчук