DW: Пане Ерлере, голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив: "Якщо не підпишемо асоціацію з ЄС, кінець світу не настане". Як Ви це прокоментуєте?

Ґернот Ерлер: Україна перебуває у складній ситуації. На неї тиснуть по суті з двох сторін. Захід хоче домогтись насамперед відправлення Юлії Тимошенко на лікування, і це питання пробуксовує, українські політики тягнуть час. З іншого боку, Москва тисне на Київ з тим, щоб Угоду про асоціацію з ЄС не було підписано. Як важіль тиску використовується газова зброя - від Києва вимагають штрафів за несплату рахунків. Улітку вже застосовували економічні санкції. Тому висловлювання українських політиків можуть свідчити про невизначеність позиції Києва. В Україні, схоже, тягнуть час і намагаються лавірувати між ЄС та Росією.

- На Вашу думку, чи є взагалі в української влади політична воля для вирішення проблеми лікування пані Тимошенко?

- Останні дні не вселили в нас надію. У четвер та п'ятницю рішення було знову відкладено. Створено робочу групу для розробки нового законопроекту. І 13 листопада, у середу, має відбутись позачергове засідання парламенту, на якому обговорюватиметься ця тема. Все це не обіцяє нічого доброго. Часу стає дедалі менше. Вже наступного дня, 14 листопада, місія Кокса-Кваснєвського має відзвітувати про ситуацію, і якщо звіт буде негативним, тоді підписання угоди про асоціацію з ЄС у листопаді не буде. До саміту в Вільнюсі 28 листопада вже зовсім близько. Відповідно, дуже великі очікування покладаються на цю середу. Однак, вочевидь, все залишено на розсуд парламенту. Віктор Янукович, не здійснивши помилування, переклав відповідальність за це питання на Верховну Раду, а це несе в собі ризики.

- Звіт Кокса та Кваснєвського - це вже остання можливість оцінити готовність України до укладання асоціації?

- Ні. Якщо до 14-го листопада не буде законодавчої бази для відправлення Юлії Тимошенко на лікування, тоді дуже малоймовірно, що звіт місії буде позитивним. Однак справді вирішальною датою є 18 листопада, день зустрічі міністрів закордонних справ ЄС, тому що вони готують саміт. І якщо на той момент не будуть виконані умови, які Україні відомі, тоді цього питання взагалі не буде на порядку денному в Вільнюсі.

- Ухвалення закону буде достатньо чи Тимошенко має бути в Німеччині ще перед вільнюським самітом?

- На мою думку, йдеться не про якісь закони, а про надання можливості для лікування в Берліні. Україні це відомо. І я не можу собі уявити, щоб у Вільнюсі дійшло до підписання угоди про асоціацію, якщо Тимошенко надалі залишатиметься в Харкові.

- Наскільки можливо, щоб Тимошенко проходила лікування у Берліні під вартою як ув'язнена?

- Не знаю, як відреагує на подібні вимоги німецький уряд. Але я не можу собі уявити, що ми сприймемо такий підхід. Тому що ми маємо орієнтуватися на власні закони. В уявленні Заходу тут ідеться про політичний вирок, інакше б справа Тимошенко не мала б такого політичного значення. Врешті-решті йдеться про пошук гуманітарного рішення проблеми, яку ЄС вважає політичною. Через це мені важко уявити, що "Шаріте" буде під вартою озброєних поліцейських.

- Якщо до саміту в Вільнюсі рішення не буде, як Ви бачите перспективи укладання Україною асоціації з ЄС у майбутньому?

- Я вважаю, що вільнюський саміт - це не остання можливість. Але це призведе до того, що усі, хто докладав зусиль, усі країни, і в тому числі Німеччина, будуть розчаровані. І в усіх буде відчуття, що в українського керівництва зрештою немає чіткої політичної волі і що, напевно, побоювання повністю зіпсувати відносини з Росією відіграло свою роль. Тоді треба буде спостерігати, що вийде зі статусу спостерігача у Євразійському союзі. Можливо, він буде розширений, і це теж варіант, який є в України. Проте слід намагатись мислити більш далекоглядно. Урешті-решт зближення між Україною та ЄС є неминучим, це в інтересах обох сторін. Як позначиться можлива поразка вільнюського саміту, передбачити важко. Але очевидно, що це не буде кінцем процесу зближення.

- Останні зустрічі Віктора Януковича з російським президентом Володимиром Путіним не наводять Вас на думку, що Росія має більше бажання, ніж ЄС, залучити Україну в свою орбіту?

- У мене насправді враження, що українське керівництво переслідує стратегію відчинити одні двері, не зачинивши при цьому інших. І в мене є певне розуміння цього. Принаймні у Євросоюзі не вважають статус спостерігача в Євразійському екомоічному союзі перешкодою для асоціації. Ми зовсім не хочемо, щоб Україна відверталась від Росії.

Водночас ми вважаємо, що Україна отримала б від асоціації величезну користь - і з точки зору модернізації її економіки, і з точки зору отримання європейської допомоги. Україні ще є куди розвиватися, і питання не лише в інтересах європейців, але й в інтересах українців. Навіть у Партії регіонів зрозуміли, що це посилить позиції України відносно Росії. І в майбутньому, можливо, стане простіше вирішувати проблеми.

- Як Вам видається, чи тут справді ідеться про історичний шанс, який може прогавити Київ?

- Я обережний з такими великими поняттями. Робота з укладення угоди про асоціацію триває вже достатньо довго. Переговори проводяться вже кілька років. І якщо нічого не вийде у листопаді в Вільнюсі, то двері через це не зачиняться назавжди. Звичайно, це буде розчаруванням, сповільненням зближення. Але не остаточним. Гадаю, ЄС буде терплячим і не здійснюватиме тиск з цього приводу, а залишиться відданим своїм вимогам та очікуванням. І, безумовно, політичні ігри, в які грають нині у Верховній Раді, не додадуть Україні престижу.