Увечері 19 жовтня в Берліні відбувся перший за рік саміт лідерів країн "нормандської четвірки". Анґела Меркель, Франсуа Олланд, Петро Порошенко та Володимир Путін обговорили питання реалізації мінських домовленостей, а після від'їзду українського президента учасники зустрічі, які залишилися, провели консультації щодо ситуації в Сирії. Уповноважений уряду ФРН зі співробітництва з Росією та країнами Східної Європи Ґернот Ерлер в інтерв'ю DW оцінив результати переговорів.

DW: Очікування від зустрічі були дуже скромні. Від початку сторони говорили, що не варто чекати прориву в переговорах. Що, на вашу думку, стало головним підсумком саміту?

Ґернот Ерлер: Прориву чи дива справді не відбулося, але результати виявилися конкретнішими, ніж я очікував. Це стосується трьох моментів. По-перше, було узгоджено розробку "дорожньої карти" з конкретної реалізації 13 пунктів мінських угод: із цією метою відбудеться зустріч міністрів закордонних справ, які представлять свою пропозицію до кінця листопада. Донині конкретна послідовність роботи з імплементації Мінська-2 була суперечливим моментом.

По-друге, досягнуто домовленості про створення озброєної поліцейської місії ОБСЄ. Це помітний крок назустріч вимогам української сторони. Німеччина як держава, що головує в ОБСЄ, тепер повинна здійснити відповідні приготування. Третя домовленість - збільшення кількості зон розведення збройних сил ворожих сторін на лінії зіткнення. У вересні було створено три таких зони, а тепер до них додалися ще чотири.

Такі підсумки переговорів щодо України. Якщо вони будуть реалізовані в такому вигляді, це означатиме новий шанс (на реалізацію Мінська-2 та врегулювання на сході України - Ред.).

Як німецькому уряду вдалося так спонтанно організувати цю зустріч? Ще в понеділок повідомлялося, що буде лише телефонна конференція лідерів чотирьох країн. За допомогою яких аргументів вдалося переконати Володимира Путіна приїхати до Берліна?

Потрібно все-таки сказати, що цю зустріч готували дуже давно та інтенсивно. Зустрічатися варто лише в тому випадку, якщо в підсумку не доведеться говорити, що "ми нічого не домоглися", і якщо є перспектива досягнення успіху. Було проведено інтенсивний менеджмент очікувань: всі говорили, що, найімовірніше, нічого узгодити не вдасться, аби згодом не виникло надто велике розчарування. Та незадовго до дати зустрічі все-таки виникло враження, що вдасться досягти якогось результату. На тлі цього позитивного припущення в дуже стислі терміни було вирішено все-таки провести саміт.

Із огляду на інтенсивні бої в Сирії останніми тижнями чи не затьмарила ця тема обговорення питань, які стосуються України?

Зовсім ні, тема України була пріоритетною, це видно і за таймінгом: про Україну говорили протягом п'яти годин, Сирії присвятили годину. Щодо Сирії від початку були доволі скромні очікування, у тому числі й тому, що ще до зустрічі в Берліні Росія здійснила певні кроки: з четверга припинилися бомбардування (Алеппо - Ред.), діє режим перемир'я, який може бути продовжено. У Дамаску заявляють, що за певних умов режим припинення вогню може зберегтися навіть до суботи включно. Звісно, це дещо знизило напруженість берлінської зустрічі - Путін зробив до Берліна те, чого від нього вимагала світова спільнота, ухвалив режим перемир'я. Тому переговори щодо Сирії минули не так інтенсивно, як можна було припустити.

Після саміту в німецького уряду додалося надій на врегулювання конфліктів?

Думаю, ми всі реалісти. Усім відомо, що ми вже не раз мали надії щодо врегулювання українського конфлікту, які потім виявлялися марними. Однак на тлі скромних очікувань перед самітом треба сказати, що три узгоджені пункти вказують шлях для подальшого просування в напрямку політичного розв'язання українського конфлікту.

Коли відбудеться нова зустріч "нормандської четвірки"?

Домовленостей щодо цього немає. Сподіваюся, не так скоро, тому що, як правило, надії на зустріч глав МЗС або лідерів країн покладаються тоді, коли не вдається досягти просування на місцях. Якщо ми доволі довго будемо зайняті реалізацією того, що нині узгодили, це буде хорошим знаком. Це краще, ніж вимушена нова зустріч з тієї причини, що ми знову опинилися в глухому куті.