DW: Пане Ерлер, як Ви оцінюєте ситуацію в Україні?

Ґернот Ерлер: Політично стабільною назвати її поки що не можна. Події розвивалися в останні дні з блискавичною швидкістю. Не виключені подальші сюрпризи. Що стосується загрози розколу країни, то я сподіваюся, що цього не станеться. Щодо цього я тепер більш оптимістичний. Минулої суботи в Харкові відбувся конгрес, на якому висувалися такі ідеї, але він закінчився нічим. І в Донецьку, і в Дніпропетровську, де є великий вплив олігархів Ахметова й Пінчука, виступають за збереження єдності країни.

Якою, на ваш погляд, буде в Україні роль випущеної на волю Юлії Тимошенко?

Вона, без сумніву, харизматична фігура. Її виступ на Майдані, однак, викликав неоднозначну реакцію. Дехто слухав її мовчки, дехто аплодував, але були й такі, хто висловлював своє невдоволення. Я думаю, що складно ззовні приєднатися до цього процесу і одразу знайти правильний тон. Але в будь-якому разі з Тимошенко треба рахуватися, нехай навіть чимало українців ще не забули, що в часи, які називають періодом первинного накопичення капіталу, вона дуже розбагатіла, а крім того, з її іменем пов´язано багато розчарувань після Помаранчевої революції.

Тимошенко пообіцяла демонстрантам на Майдані, що Україна стане членом Європейського Союзу. Наскільки реалістичною є така перспектива?

Я добре пам´ятаю, як невдовзі після Помаранчевої революції 2004 року президент Віктор Ющенко, а також прем´єрка Юлія Тимошенко намагалися відчинити для України двері до ЄС. У відповідь Євросоюз спершу запропонував програму з 10 пунктів, а потім - угоду про асоціацію. Але цілком очевидно, що це був ерзац, сурогат членства в ЄС, перспективу якого Україні однозначно надавати не хотіли. Знаючи таку передісторію, не можна розглядати асоціацію як сходинку на шляху приєднання до ЄС. В Європейському Союзі немає ні згоди, ні прагнення відчиняти двері для такої великої країни з такими великими проблемами, не кажучи вже про всі геополітичні труднощі, які неминуче виникли б у такому випадку в відносинах із Росією.

Але Росія виступала проти асоціації України з ЄС…

Має йтися про те, щоб у діалозі з Росією з´ясувати ситуацію, яка виникла з двома конкурентними інтеграційними стратегіями: асоціація та безмитна торгівля України з ЄС із одного боку, а з другого - Митний союз і плани Путіна створити у 2015 році Євразійський союз. Досі експерти вважали, що це несумісно. Україна, мовляв, повинна зробити вибір або на користь Заходу, або Сходу. Хочу зауважити, що на останньому саміті ЄС - Росія фахівцям дали завдання перевірити, чи існує все-таки можливість досягти сумісності обох моделей, і як її можна було б політично реалізувати. Але такий процес вимагає часу.

У Москві не визнають законності нової влади в Україні. Вас це турбує?

Я взяв до відома тон заяв, які лунають із Москви, і сподіваюся, що він незабаром зміниться. В Україні є чинний, законно обраний парламент. Солідною більшістю голосів він ухвалив важливі рішення. Все це загалом відповідає українській Конституції. І чи залишилася ще яка-небудь законна і авторитетна влада в країні? Янукович утік. Колишній уряд фактично саморозпустився. Тож Верховна Рада залишилася єдиним легітимним і, очевидно, дієздатним інститутом влади.

Чи не були марними на фоні подій останніх днів посередницькі зусилля, зокрема, міністра закордонних справ Німеччини? Адже досягнуті на переговорах домовленості між Януковичем та опозицією вже за кілька годин перетворилися на макулатуру?

Я рідко кажу таке, але в цьому випадку вважаю, що ця місія, швидше за все, увійде в історію. З того моменту, як було здійснено цю спробу посередництва, на вулицях Києва більше не було жертв. Початок посередництва призвів до припинення цілеспрямованого застосування сили. Вже це дозволяє стверджувати, що марафон переговорів у Києві не був марним. Тому той факт, що події обігнали досягнуту на переговорах домовленість, жодним чином не применшує їхніх результатів.

Україна терміново потребує фінансової допомоги. На яких умовах вона може її отримати?

Це повинні вирішувати країни-донори. Але всім зрозумілий напрямок необхідних реформ. Ідеться про скорочення державних витрат і створення умов для оживлення української економіки. Неприпустимо, щоб закордонні кредитори вічно фінансували Україну. На це ніколи не підуть і національні парламенти західних країн, без санкції яких неможливо надати таку допомогу. Грошей без умов проведення реформ не буде.