Резонансний судовий процес проти української льотчиці Надії Савченко в російському Донецьку (Ростовська область) добігає кінця. У понеділок, 21 березня, суд має розпочати оголошення вироку в справі, що сколихнула не лише український та російський, але й світовий медіапростір. 4 березня Савченко оголосила сухе голодування, яке, втім, припинила 10 березня - до оголошення вироку.

У Києві вже довгий час вимагають звільнити Савченко, називаючи як її потрапляння на територію Росії, так і весь процес, незаконними та політичними. Звільнення Савченко від Москви останнім часом активно вимагали також і західні політики й державні лідери. Днями з відповідним зверненням до російської влади звернулися зокрема й лідери країн Євросоюзу. DW нагадує найголовніші факти навколо цього резонансного процесу.

Полон

Українська льотчиця, офіцер Збройних сил України Надія Савченко потрапила у полон бойовиків "ЛНР" 17 червня 2014 року поблизу міста Щастя Луганської області.

За словами Савченко, в ніч на 23 червня її незаконно, з мішком на голові та в наручниках, вивезли з території України до Росії. 8 липня стало відомо, що Савченко перебуває під вартою в слідчому ізоляторі російського міста Воронеж. За версією слідства, українська льотчиця самостійно під виглядом біженки перетнула кордон з Росією без документів. Після її затримання нібито з'ясувалося, що вона є підозрюваною в справі про вбивство російських журналістів. На думку правозахисників, стосовно Савченко була порушена процедура екстрадиції, а насильницьке зникнення вважається одним з найважчих порушень прав людини.

У чому звинувачують Савченко

Слідчий комітет РФ звинувачує Савченко у пособництві в убивстві 17 червня 2014 року російських журналістів ВДТРК Ігоря Корнелюка та Антона Волошина, а також у перетині українсько-російського кордону. За версією слідства, українка визначила координати журналістів і за допомогою мобільного зв'язку передала їх українським силовикам, після чого по ним був проведений мінометний обстріл. Обвинувачення вимагає для Савченко 23 роки колонії. Захист ці звинувачення категорично відкидає. Адвокати Савченко в суді надали численні докази, які повністю заперечують версію слідства і доводять алібі їхньої підзахисної.

Алібі

Під час судового розгляду захист Савченко неодноразово надавав докази її алібі, проте суд відмовлявся долучити їх до матеріалів справи. Зокрема, суд відхилив фото і відеоматеріали, які доводять, що українка не могла коригувати вогонь з радіовежі, оскільки на неї фізично неможливо залізти. Крім того, захист надавав суду докази того, що у момент обстрілу журналістів Надія Савченко вже перебувала у полоні. Спираючись на фіксування сигналу телефону Надії, захист доводив, що Савченко полонили і привезли в окупований Луганськ щонайменше за годину до обстрілу. Не переконали суд і свідчення експерта, які доводили, що у час, про який йдеться в обвинуваченні, неможливо було телефонувати через відсутній мобільний зв’язок на території, де знаходилась Савченко.

Адвокати

Захист Надії Савченко здійснює група російських адвокатів, а саме Марк Фейгін, Микола Полозов та Ілля Новіков. Фейгін та Полозов свого часу захищали в суді учасниць панк-гурту Pussy Riot. Новіков відомий завдяки своїй участі в телевізійному клубі "Что? Где? Когда?". Офіційно адвокати були запрошені захищати українку міжнародним правозахисним фондом "Відкритий діалог", який здебільшого опікується захистом прав людини у пострадянських країнах і головний офіс якого розташувався в Польщі.

Резонансний процес у провінційному містечку

Серед особливостей процесу правозахисники виділяють здійснення розгляду справи Савченко в маленькому містечку - Донецьку Ростовської області з 48-тисячним населенням. Так, на думку російського правозахисника Льва Пономарьова, це зроблено свідомо, щоб ускладнити можливості висвітлювати процес у ЗМІ. Адвокати Савченко, зокрема Ілля Новіков, також наголошували на тому, що ненормальною є практика "проводити суд за 1000 кілометрів від усіх експертів і за 500 - від половини свідків".

Депутат і член ПАРЄ

Надія Савченко очолила виборчий список партії "Батьківщина" на позачергових виборах Ради 26 жовтня 2014 року і була обрана народним депутатом. Вона стала першим діючим депутатом Верховної Ради, якого судять в іншій державі. У грудні 2014 року Савченко увійшла до складу української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи. У січні 2015 року ПАРЄ надала їй міжнародний імунітет, а російську делегацію позбавила права голосу. Однією з вимог ПАРЄ до Росії було звільнення Савченко. Росія залишилась глухою до закликів дотримуватись міжнародного права і у відповідь залишила ПАРЄ до кінця 2015 року. Зимову сесію Асамблеї 2016 року російська делегація також проігнорувала.

Можливий обмін

У ЗМІ постійно з'являється інформація щодо можливого обміну Савченко на затриманих російських спецпризначенців ГРУ Олександра Александрова та Євгена Єрофеєва. Сама Надія виступає категорично проти цього. "Хочете обміняти ГРУшників на невинного? Занадто жирно для вас", - заявила 2 березня 2016 року українка.

Голодування

Надія Савченко кілька разів оголошувала про голодування на знак протесту проти грубого порушення її прав. Перше голодування, оголошене 14 грудня 2014 року, було найдовшим тривало більш ніж 70 днів. 3 березня 2016 року на знак протесту проти чергового перенесення розгляду її справи і відмови надати їй останнє слово Савченко оголосила про початок сухого голодування. Як стверджують лікарі, здорова людина може витримати максимально від 7 до 10 днів сухого голодування. За словами адвоката Савченко Миколи Полозова, симптоми сухого голодування вже незабаром дали про себе знати - періодично у Надії виникала тахікардія, набрякали ноги, була порушена терморегуляція. 10 березня Савчено припинила голодування до виголошення вироку.

Міжнародна реакція

Країни Заходу і міжнародні організації неодноразово звертались до російської влади з вимогою звільнити Надію Савченко. Впродовж 2015 року з такою вимогою зверталась ПАРЄ, Європарламент, представники Євросоюзу та окремих держав-членів ЄС, зокрема Німеччини, офіційні представники Сполучених Штатів, а також ООН, в особі представника управління верховного комісара ООН з прав людини Руперта Колвілла.

7 березня 2016 року більше 270 європейських громадських, політичних та культурних діячів звернулися до європейських лідерів з проханням "вжити екстрених заходів задля негайного та беззастережного звільнення Надії Савченко". 8 березня президент Європейської Ради Дональд Туск, виступаючи на прес-конференції за підсумками саміту в Брюсселі, оголосив позицію ЄС, який закликає "до негайного звільнення Надії Савченко разом з Олегом Сенцовим та всіма іншими українськими громадянами, яких незаконно утримують в ув'язненні" в Росії.

Останнє слово, виголошене заочно

В опублікованому в ЗМІ останньому слові Надія Савченко, зокрема, наголошує, що не визнає "ні вини, ні вироку, ні російського суду", а також запевняє, що в разі обвинувального вироку не подаватиме апеляцію. "Я хочу, щоб весь цивілізований демократичний світ зрозумів, що Росія - це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, в якій плюють на права людини і міжнародне право", - наголосила Савченко. За її словами, після оголошення сухого голодування Росія матиме не більше десяти днів, щоб повернути її в Україну. "І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою! Але поверне!" - пообіцяла Савченко. Попри слабкість і проблеми зі здоров'ям через голодування, вона була присутньою у суді 9 березня і виголосила своє останнє слово.