Розколоте суспільство - поняття, яке почало поширюватися у Німеччині в серпні 2016 року і впродовж багатьох років визначає політичні та суспільні дискусії в країні. З одного боку, 10 років тому багато німців і далі дотримувалися культури гостинності (Willkommenskultur) щодо біженців, які прибували до країни і яких роком раніше сердечно зустрічали на вокзалах із плюшевими ведмедиками.

З іншого боку, у багатьох зростала настороженість щодо біженців і мігрантів - не в останню чергу через напади сексуального характеру, скоєні молодими чоловіками з міграційним корінням у новорічну ніч 2016 року в Кельні.

Тодішня "велика коаліція" консервативного блоку ХДС/ХСС і соціал-демократів, яка перебувала при владі та якою керувала канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel), спробувала розрядити напружену ситуацію за допомогою закону про інтеграцію, покликаного знайти баланс між державною допомогою мігрантам і вимогами до них.

Закон про інтеграцію викликав суперечливі оцінки

"З точки зору людини, яка виступає за жорсткіший підхід до інтеграції, держава надто багато допомагала мігрантам і водночас недостатньо вимагала від них. Наприклад, відмова в наданні притулку в Німеччині не обов'язково призводить до негайного видворення з країни, а виконання цього рішення може бути відкладене", - пояснює DW Гольґер Кольб (Holger Kolb), керівник відділу підготовки доповідей секретаріату Експертної ради з питань інтеграції та міграції (SVR).

Ті ж, хто надає пріоритетного значення інтеграційним заходам, вважає вимоги закону, навпаки, занадто жорсткими, пояснює далі Кольб. Як приклад він навів критерії, які слід виконати, аби відтермінувати видворення на час професійного навчання (Ausbildungsduldung). "Такі люди вважають, що для успіху інтеграції висунуто занадто багато передумов", - каже аналітик.

Допомога в інтеграції передбачала значне збільшення кількості інтеграційних і мовних курсів, скорочення термінів виходу мігрантів на ринок праці та, передусім, запровадження правила "3+2", або дозволу на перебування у зв'язку з професійним навчанням. Його суть полягала в тому, що біженцям, клопотання яких про надання притулку були відхилені і які, відповідно, мали б залишити Німеччину, дозволялося завершити трирічне професійне навчання, а потім ще два роки працювати за здобутою професією.

Водночас посилення вимог у сфері інтеграції передбачало обов'язкове активне відвідування мігрантами інтеграційних курсів, скорочення виплачуваних допомог у разі відмови від участі в таких програмах та зобов'язуюче визначення місця проживання. Останній захід був спрямований на те, щоб не допустити надмірної концентрації біженців у великих містах і рівномірно розподілити їх по всій Німеччині.

Читайте також: Інтеграція мігрантів у Німеччині: клімат дещо погіршується

Принцип закріплення місця проживання наразився на критику

Цей захід завдав величезної шкоди процесу інтеграції біженців, зазначив у розмові з DW Герберт Брюккер (Herbert Brücker), керівник відділу міграції, ринку праці та економіки Берлінського інституту емпіричних досліджень інтеграції та міграції (BIM).

"Ми проаналізували і з'ясували, що вимога обов'язкового закріплення місця проживання, зокрема, знижує рівень зайнятості на регіональному рівні на п'ять-десять відсоткових пунктів. Це відбувається тому, що ми розподіляємо непропорційно багато людей до слабо розвинених регіонів з високим рівнем безробіття. Якщо ж людину зобов'язати жити в економічно слабкому регіоні, де менше робочих місць і можливостей, то їй буде складніше знайти роботу, а отже, інтеграція на ринку праці відбуватиметься гірше", - вважає Брюккер.

Водночас він позитивно оцінює практику тимчасового дозволу на перебування біженців для проходження професійного навчання. Від цього заходу, як зауважив Брюккер, виграли всі зацікавлені сторони: Німеччина як країна, котра приймає біженців, самі учасники програми і, звісно, німецькі компанії.

На думку аналітика з BIM, загалом завжди доцільно надавати перспективу отримання права на подальше перебування особам, які добре інтегруються. Адже це спонукає їх старанніше вивчати мову й шукати роботу та, зрештою, призводить до того, що вони починають робити внески до німецької системи соціального страхування.

Інтеграція біженців у Німеччині відбувається краще, ніж вважається

Більше того, продовжує Герберт Брюккер, ситуація з інтеграцією біженців у Німеччині є не такою поганою, як часто стверджують, навіть якщо вони виходять на ринок праці значно повільніше, ніж інші категорії мігрантів. "Через десять років після прибуття рівень зайнятості серед них становить 65-67% - лише на три відсоткові пункти нижче, ніж у середньому серед населення країни. За цим показником Німеччина разом з Норвегією є лідерами в Європі. Це стало можливим, зокрема, тому, що ми організували інтеграційні курси, програми вивчення мови та професійної підготовки, системно сприяючи успішній інтеграції людей у суспільство та на ринок праці", - додає Брюккер.

Саме тому він критикує запланований раніше МВС і Федеральним відомством у справах міграції та біженців (BAMF) захід, який передбачав суттєве обмеження безкоштовного доступу до інтеграційних курсів, надаючи його лише особам з "хорошими перспективами отримати дозвіл залишитися в країні".

Однак після протестів з боку громадських об'єднань, профспілок і федеральних земель уряд частково відступив від цього рішення. З червня 2026 року громадяни України та країн ЄС, зокрема ті, хто не має гарантії отримання або збереження права на перебування в Німеччині, знову отримали можливість відвідувати такі курси.

"Звісно, їхнє фінансування можна певною мірою скоротити, але не настільки радикально, як це було зроблено. Це був украй недалекоглядний крок", - зауважує Брюккер. На його думку, інтеграційні курси є відносно недорогим і ефективним способом сприяння інтеграції. За його словами, після їх проходження рівень зайнятості серед учасників зростає на 5-10 відсоткових пунктів: "Скорочення фінансування інтеграційних курсів уповільнює вихід біженців на ринок праці та подовжує період отримання соціальних виплат. Це не лише не призводить до економії, а й, навпаки, обходиться нам дуже дорого".

Закон про інтеграцію - по суті, закон для біженців?

Якби Герберт Брюккер міг внести зміни до закону про інтеграцію, то він би пом'якшив вимогу щодо обов'язкового закріплення місця проживання після завершення процедури надання притулку, направляв би біженців на інтеграційні курси вже через місяць після прибуття та прискорив би саму процедуру розгляду клопотань. Усе це дало б змогу швидше інтегрувати осіб, які отримали захист у Німеччині, і водночас оперативно депортувати тих, хто такого статусу не отримав.

Своєю чергою, Гольґер Кольб із SVR виступає за поліпшення координації між федеральною та земельною владою, а також за спрощення нормативно-правової бази. Він доходить висновку, що закон про інтеграцію має назву, яка не цілком відповідає його суті.

"Від цього закону очікують комплексного регулювання інтеграції всіх людей, які перебувають у країні. Однак насправді він є спеціальним інструментом, передусім призначеним для осіб, які прибули до Німеччини в пошуках захисту. У цьому разі варто було б краще пояснити людям, чого вони можуть очікувати, і розробити простіші та зрозуміліші правила, з яких було б ясно, хто, на яких умовах і якими можливостями для інтеграції володіє", - підсумував Кольб.