100 років тому був укладений Брестський мир - на ганебних для Радянської Росії умовах. Утім, професор східноєвропейської історії з Бонна Мартін Ауст (Martin Aust) оцінює його неоднозначно.
Німецька та радянська делегації в Брест-Литовську. Початок переговорівФото: picture-alliance/dpa
Реклама
DW: Ленін назвав Брестський мир "паскудним". І, тим не менш, відчайдушно закликав прийняти, по суті, ультимативні умови Німеччини. Договір уклали, але доволі швидко він перетворився на папірець: Німеччина програла Першу світову війну. Чи був це геніально розрахований хід Леніна або просто щаслива (для більшовиків щаслива) випадковість?
Мартін Ауст: Я думаю, у Леніна не було альтернативи, йому довелося укласти цей сепаратний договір. Адже після того, як переговори зайшли в глухий кут, армія кайзера почала наступ в напрямку Петрограда, показавши, що у неї достатньо військової сили, щоб за необхідності змусити Леніна віддати те, що він ще не готовий був віддати.
Мета Леніна була досягнута в тому сенсі, що вдалося дещо зміцнити владу більшовиків. Адже вони після жовтня 1917 року самі не знали, скільки ще протримаються. Більшовики тоді побоювалися, що недовго. А Брест-Литовський мирний договір - це був сепаратний мир з Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією), з якими Росія перебувала у стані війни. Одним грізним ворогом стало менше.
Але уряду радянської Росії довелося відмовитися від України, балтійських країн, Фінляндії, і це тільки заради того, щоб Ленін зміг зберегти владу...
Абсолютно. Якщо ми подивимося на межі Росії до 1914 року, то територіальні втрати, закріплені умовами Брестського миру, були колосальними. І це не просто території. Це також втрата сировини, сільськогосподарських угідь, промислових центрів, населення... Все відійшло кайзерівській Німеччині. У цьому був її головний інтерес.
Мартін АустФото: privat
Менш ніж за рік договір перетворився на порожній папірець: Німеччина визнала поразку у війні, кайзера скинули. Тобто, в принципі, уряд радянської Росії більше виграв від Брестського миру, ніж Німеччина?
Справді, розрахунки кайзера жодним чином не виправдалися. План був: ми укладаємо мир на Сході, отримуємо доступ до величезних ресурсів, необхідних для німецької військової промисловості, вивільняємо солдатів й озброєння, яке можна перекинути на Західний фронт, - і Німеччина виграє війну. Нічого з цього не вийшло. Через сім місяців після підписання Брест-Литовського договору в Німеччині почалася революція, і країна програла війну.
У Радянському Союзі, як і в сьогоднішній Росії, було і є до цього часу безліч міфів, пов'язаних з укладенням Брестського миру. Наприклад, такий: в усьому винен Троцький. Він, мовляв, кинув гасло "Ні миру, ні війни", залишив переговори, після чого німці почали наступ, взяли безліч міст, стали погрожувати Петрограду, і тому довелося погодитися на німецькі умови. Чи так це?
Троцький навіть не один раз залишав стіл переговорів. Але це від самого початку було тактикою більшовиків: затягувати переговори, тягнути час. Вони сподівалися на те, що в Німеччині та в решті Європи ось-ось може початися революція. Тоді радянська Росія стане частиною охопленої революційною пожежею Європи, і говорити в Бресті вже не буде про що. Ленін розглядав ці переговори як трибуну, як можливість представити світовій громадськості революційну Росію і тим самим надихнути такою пропагандою робочих інших європейських країн, щоб ті стали влаштовувати свої революції.
Ще один аспект, актуальний і сьогодні, стосується України. Брестський мир дав Україні державну незалежність. Але в Росії нерідко кажуть: яка ж це незалежність? Україна стала німецьким протекторатом, от і все. Хто правий?
Правда, як часто буває, знаходиться посередині. У тексті Брест-Литовського договору Україна визначена як незалежна держава. Такою вона була з правової точки зору, і Росія, яка підписала договір, тим самим визнала незалежність України. Але молода держава сама була не в силах зберегти незалежність. У той час як йшли переговори в Бресті, більшовики зайняли Київ. Центральна Рада була не в змозі його звільнити, і це зробили війська кайзера після того, як був укладений Брестський мир.
Гетьман Павло СкоропадськийФото: picture-alliance/akg-images
У наступні тижні та місяці з'ясувалося, що Україна не може виконати ті зобов'язання перед Німеччиною, які вона взяла, і постачати стільки зерна, скільки обіцяла. Це, врешті-решт, призвело до створення так званого гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським. Народилася Українська держава. Але і її не можна оцінити однозначно. З одного боку, Скоропадський, який був генералом російської імператорської армії, став створювати владні інститути, міністерства, інші державні установи. Але їхнім головним завданням було виконання зобов'язань перед кайзерівською Німеччиною. Тому Скоропадського вважали маріонеткою кайзера. У листопаді 1918 року, коли в Німеччині скинули кайзера, Скоропадський зрікся влади. Прихильникам державної незалежності України довелося шукати інші шляхи.
Брест-Литовський мирний договір проіснував лише кілька місяців. З висоти сьогоднішнього дня: це важлива історична подія, віха в історії, чи не така вже й важлива її сторінка?
Гадаю все ж таки, що це важлива історична подія - хоча б тому, що Брестський мир дозволяє уявити, що би сталося, якби Німеччина виграла війну. Хоча в угоді йдеться про майбутню незалежність тих регіонів, котрі раніше належали царській Росії, але фактично йшлося про колоніальну залежність цих країн від Німеччини. Це кабальна угода, і не лише відносно Радянської Росії. І якщо подивитись, наприклад, з точки зору Латвії, Литви та Естонії, то їм, безсумнівно, пощастило, що Брестсько-Литовський договір так швидко перетворився на папір.
Україна у 1918-му очима німецьких фотографів (частина перша)
Фотокореспонденти супроводжували німецькі війська після їх прибуття в Україну за умовами Берестейського миру. В об’єктив потрапляли не лише військові, але й мальовничі краєвиди та тварини. Деякі фото публікуються уперше.
Фото: picture-alliance/akg-images
"...А ми тую червону калину піднімемо"
Демонстрація у Києві в березні 1918 року на підтримку української державності та Берестейського миру. Фото, зроблене німецьким кореспондентом, із колекції Імперського воєнного музею Лондона (Великобританія).
Фото: IWM
Берестейський мир
У ніч з 9 на 10 лютого 1918 року у Брест-Литовську відбулось підписання мирного договору між УНР та Центральними державами. Після звернення УНР війська союзників розпочали просування в Україну. На фото: (зліва направо) генерал Брінкманн з генштабу армії Німеччини, українські делегати - Микола Любинський, Микола Левицький, Олександр Севрюк, німецький генерал Макс Гоффманн і Сергій Остапенко.
Фото: public domain
Операцiя "Фаустшлаг"
У лютому 1918 року Австро-угорські війська досягли Кам'янця-Подільського. Позаду видніється знаменита фортеця, відома з XIV століття як частина оборонної системи міста. З 22 березня 1919 по листопад 1920 Кам'янець-Подільський був столицею УНР.
Фото: Wikipedia/KuK Kriegspressequartier
Вступ до Києва
1 березня німецькі війська увійшли в Київ. На цьому фото, зробленому у березні 1918 року, військовий оркестр марширує попереду. Німецькі війська повсякчас влаштовували виступи духових оркестрів та із задоволенням марширували під музичний супровід, часто перед тодішньою міською думою (зараз це Майдан Незалежності).
Фото: picture-alliance/RIA Nowosti
Місце зустрічі - Софійська площа
Софійська площа у Києві виконувала роль центрального місця зборів для усіх можливих політичних акцій, віче, молебнів та ефектних військових парадів. На цьому фото - німецькі військові перед Софійським собором весною 1918 року.
Фото: DeGolyer Library, Southern Methodist University
Концерт у Проскурові
На цьому фото 1918 року Австро-угорський військовий оркестр грає у Проскурові (нині - Хмельницький). Місто відіграло важливу роль під час революційних подій. Тут тричі перебував уряд УНР та Директорія. 1919 року містом прокотилася хвиля насильства і кривавих погромів.
Фото: Public Domain
Пам'ятник Іскрі та Кочубею
Пам'ятник боярам Іскрі та Кочубею не упізнають знавці сучасного Києва: царська влада встановила його на Арсенальній площі у 1914 році до 200-ї річниці Полтавської битви. Простояв він недовго: навесні 1918 його демонтували і поставили пам'ятник Мазепі, який невдовзі теж скинули. Постамент згодом викрористали для пам'ятника арсенальцям. Фото зробив у березні 1918 берлінський фотограф Вальтер Ґірке.
Фото: Public Domain
Панорама Севастополя
На цьому фото видно південну бухту Севастополя з кораблями, а також Лазарєвські казарми. Німецькі частини увійшли в місто 1 травня 1918 року. Керував операцією генерал піхоти Роберт фон Кош.
Фото: DeGolyer Library, Southern Methodist University
Польова їдальня
На цьому фото німецькі солдати відпочивають та частуються їжею з польової кухні у німецькому поселенні Александерфельд, яке заснували німці-лютерани з Пришибських колоній. Сьогодні це село Верховина (Мелітопольський район Запорізької області).
Фото: gemeinfrei
Весна у Катеринославі
На цьому фото, зробленому навесні 1918 року, видно спокійне урбаністичне життя Катеринослава (Дніпропетровськ, нині - Дніпро). Але вже за рік Катеринослав опинився під контролем багатьох учасників конфлікту: "білих", "червоних", армії Директорії УНР та місцевих загонів самооборони. І це не єдиний випадок: Шепетівка на Хмельниччині за період революційної доби переходила з рук в руки до 20 разів.
Фото: public domain
Набережна Ялти
На цьому фото, зробленому навесні 1918 року, Ялта живе звичним курортним життям. Однак ще на початку року тут розгорталися кровопролитні бої із застосуванням корабельної артилерії та гідроавіації.
Фото: gemeinfrei
Широко розкинувся Дніпро
На цій світлині 1918 року з фондів Національного архіву Нідерландів німецькі війська переправляють сіно з лівого берега Дніпра на правий у Києві. Позаду видніється Ланцюговий міст, споруджений за проектом британського інженера Чарльза Віньйоля. Міст уперше підірвали у 1920 році польські війська, що відступали з Києва.
Фото: gemeinfrei
Боббі у Києві
Німецькі офіцери нерідко брали із собою в Україну домашніх улюбленців. На цьому фото - французький бульдог Боббі, який належав одному з німецьких пілотів 27-ї повітряної ескадрильї.
Фото: Public Domain
1000 Карбованців
Українські гроші не рідко брали із собою як сувенір. Їх продовжували друкувати і після зречення Скоропадського і приходу до влади у грудні 1918 року Директорії УНР. Зміни в малюнок і написи на банкноті не вносили, хоча на ній фігурувала ще стара назва - Українська Держава. Після евакуації Директорії з Києва друк цієї купюри відновився у Кам'янці-Подільському, а в 1920 році - у Варшаві.
Фото: Wikipedia/Ron Wise's World Paper Money
14 фото1 | 14
Україна у 1918-му очима німецьких фотографів (рідкісні фото, частина друга)
1 березня 1918 року німецькі війська увійшли в Київ за умовами Берестейського миру. Якою побачили вони столицю і решту України? У другій частині добірці DW унікальні архівні фото, деякі з яких публікуються уперше.
Фото: Southern Methodist University
"Оце так знахідка!"
На цьому фото відбитий у більшовиків панцирник "Остін-Путіловець" Російської імперії гасає вулицями Києва після вступу німецьких військових 1 березня 1918 року. Перед тим Київ на кілька тижнів захопили більшовики і на вигнання їх самотужки влада УНР не сподівалась.
Фото: IWM
Панорама Києва
Фотокартка із панорамою Києва зроблена з Андріївської церкви навесні 1918 року невідомим німецьким солдатом-саксонцем.
Фото: Public Domain
У Києво-Печерській лаврі
На цьому фото із колекції Імперського воєнного музею Лондона (Великобританія) німецькі офіцери оглядають принади Києво-Печерської лаври у супроводі православних ченців.
Українська кавалерія на вулицях Києва
Українська кіннота УНР рухається вулицями Києва після вступу до української столиці німецьких військ 1 березня 1918 року. Німці активно займалися вишколом українських частин.
Фото: IWM
Перевірка документів
Німецький солдат перевіряє документи в Києві улітку 1918 року. В українській столиці невдовзі відкрилось Імперське торговельне представництво Німеччини.
Фото: picture-alliance/Ria Novosti/Sputnik
Народна автентика
На цій фотографії, зробленій у 1918-му невідомим військовим фотографом, зображена група українських селян у національних костюмах. Згідно з даними Державного архіву Австрії, фото походить з Волині.
Хати в українському селі палають вогнем після відступу більшовицьких загонів. Фото 1918 року, зроблене ще напередодні вступу австро-угорських частин, які упродовж березня-квітня зайняли практично всю територію України. Зіткнення з більшовиками тривали ще довгий час, але й австрійці, як наголошують історики, демонстрували на українських землях виняткову брутальність.
Цей карний загін жандармерії Австро-Угорської імперії брав участь у придушенні страйку залізничників на станції Гайворон Одеської залізниці. (Подільська губернія, з 1939 р. - Кіровоградська область). Фото було передано Федеральним архівом ФРН Центральному державному кінофотофоноархіву України ім. Пшеничного і раніше не публікувалося.
Фото: TsDKFFA
Вулиця у Смілі
На цьому фото, зробленому на весні 1918 року, вирує буденне життя у невеличкому місті Сміла, районному центрі сучасної Черкаської області. Поява німецького контингенту у провінції зовсім невипадкова - тут розташований найбільший залізничний вузол області. Саме залізницею доправляли на Захід продовольство, яке Україна гарантувала за умовами Берестейського миру.
Фото: Southern Methodist University
Українське продовольство на шляху до Австро-Угорщини
На цій фотографії з Державного архіву Австрії видно, як вивантажують та сортирують на складі у Румунії продовольство з України для подальшого відправлення на захід. Уряд УНР гарантував союзникам близько 1 мільйона тонн продовольства, хоча вивезти залізницею вдалося лише 130 тисяч тонн - половина пішла до Австрії. До Німеччини дійшло лише 50 тисяч тонн.
