Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), судячи з усього, був здивований атаками США та Ізраїлю на Іран, що розпочалися 28 лютого 2026 року. Внаслідок повітряних ударів було вбито важливих представників іранського керівництва, зокрема верховного лідера аятолу Алі Хаменеї. Але загинуло й багато мирних жителів.

Відтоді жоден видатний юрист, жоден член німецького уряду не висловлював думку, що ці атаки були санкціоновані міжнародним правом. Однак Мерц намагався не вживати виразу "порушення міжнародного права". Натомість він назвав іранську владу "терористичним режимом" і заявив: "Класифікація за міжнародним правом мало що дасть". У США та Ізраїлю є "вагомі підстави" для цих атак.

"Я вважаю, що (спершу) Мерц був переконаний, що ізраїльтяни й американці роблять в Ірані те, на що європейці не здатні, але що вони поділяють ті самі політичні цілі", - сказав DW політолог Йоганнес Варвік (Johannes Varwick) з Університету Галле. Водночас канцлер не хотів критикувати американців "за те, що вони, в певному сенсі, досягають спільних цілей методами, до яких у Європі вдаватися не готові".

Вже тоді співчутливі слова Мерца викликали широку дискусію. Критики, наприклад, з Європейського центру конституційних прав і прав людини, звинувачували його в "капітуляції перед силовою політикою", а федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) застерігав від "ігнорування" міжнародного права.
Геннінґ Гофф (Henning Hoff) з Німецької ради з міжнародних відносин в інтерв’ю DW так описав непослідовні дії Мерца, який то стверджував, що міжнародне право для нього дуже важливе, як у випадку війни в Україні, то менш важливе, як у випадку війни США проти Ірану: "Насправді, схоже, ставлення канцлера до міжнародного права має ситуативний характер".

Що дав візит Мерца до Трампа?

Критика посилилася після поїздки Мерца до Вашингтона на зустріч із президентом США Дональдом Трампом лише через кілька днів після початку війни. Мерц, вочевидь, намагався завоювати прихильність Трампа, підлещуючись перед ним, що йому й вдалося - на певний час.

У Німеччині розгорілися суперечки. Експерт із зовнішньої політики партії ХДС Норберт Реттґен (Norbert Röttgen) заявив у Бундестазі, що це складний вибір: "Що є меншим злом?" Війна, за його словами, безсумнівно, зло, але "режим мулл - найбільше зло для регіону, для народу Ірану та за його межами". На противагу цьому Леа Райснер (Lea Reisner) з Лівої партії розкритикувала канцлера, заявивши, що він виявився "лише статистом у грі Трампа".

Йоганнес Варвік доходить висновку: "У цих питаннях Мерц - і це неможливо висловити чіткіше - орієнтувався за зламаним компасом".

Тим часом Німеччина невдовзі гостро відчула економічні наслідки війни в Ірані: закриття Ормузької протоки призвело до різкого зростання цін на нафту та газ. Це ще більше підірвало і без того слабку німецьку економіку. Усередині країни це було останнє, що потрібно було Мерцу. У той час як рейтинги схвалення діяльності уряду, і особливо самого Мерца, різко впали, рейтинги ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) злетіли вгору. Тепер вона випередила в опитуваннях усі інші політичні сили у ФРН.

Мерц вважав, що США принижені Іраном

Потім, наприкінці квітня, стався раптовий поворот. Або так здавалося. Під час дискусії зі студентами Мерц заявив, що у США "немає по-справжньому переконливої стратегії" у війні з Іраном.Іранське керівництво "принижує" США.

Що стало поштовхом до змін? "У мене склалося враження, - каже Варвік, - що манера Трампа перегинати палицю у своїх висловлюваннях налякала і навіть відштовхнула багатьох, навіть тих, у кого були добрі наміри. Як приклад можна навести погрози президента знищити Іран".

Трамп, який, здавалося, у Вашингтоні зустрічався з канцлером у дружній атмосфері, розлютився після критики з боку Мерца. На своїй платформі Truth Social він звинуватив Мерца в тому, що той не має уявлення, про що говорить. Не дивно, сказав він, "що Німеччина так погано почувається в економічних та інших відносинах".

Президент США незадоволений словами канцлера

Трамп оголосив про намір вивести з Німеччини 5000 американських військовослужбовців, можливо, навіть більше. Скасовано заплановане розгортання крилатих ракет "Томагавк" як захисту від Росії. Вкотре пролунали погрози щодо підвищення мит на автомобілі з ЄС.

Читайте також: Виведення військ США: тривоги та сподівання німецького міста Фільзек

Хоча Мерц, можливо, й розлютив президента США, німецьке населення загалом погоджується з новою, критичною позицією канцлера. Згідно з опитуванням ARD-Deutschlandtrend, проведеним невдовзі після початку війни, 58 відсотків респондентів визнали військові дії США та Ізраїлю невиправданими.

Більше того, і без того низький рівень довіри німців до США ще більше впав за Трампа. Зараз лише 15 відсотків вважають США надійним партнером.

Жест доброї волі - але тільки з німецького боку

Зараз першочергове завдання - мінімізація збитків, але поки що тільки з німецького боку. Хоча Мерц зберіг незмінною свою оцінку війни з Іраном, він пообіцяв, що Німеччина візьме участь у військово-морській місії в Ормузькій протоці після закінчення бойових дій. Німецький тральщик наразі перебуває в режимі очікування. Чи відбудеться місія насправді, покаже час, але дружній жест на адресу Трампа було зроблено.

Читайте також: Як шукають альтернативу Ормузькій протоці для постачання нафти

Однак, схоже, це не допомогло відновити трансатлантичні відносини. На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Швеції наприкінці травня держсекретар США Марко Рубіо заявив, що "розчарування" Трампа поведінкою союзників по НАТО у війні з Іраном мають розглянути "на рівні глав держав та урядів". Саміт в Анкарі в липні "ймовірно, стане одним із найважливіших" в історії НАТО.

На думку політолога Йоганнеса Варвіка, зі 100 днів війни в Ірані слід винести такий урок: "Німеччина та Європа повинні визначати свої власні інтереси, а не дивитися, як кролик, на удава, що сидить у Вашингтоні, який сьогодні рухається в один бік, а завтра - в інший".
Більша незалежність від США - цього Фрідріх Мерц вимагав ще у 2005 році, до того, як став канцлером. Тепер він, схоже, повернувся до початкової позиції.