У ніч на 15 червня російська ракета влучила в костюмерний цех Національної кіностудії імені Олександра Довженка - унікальне сховище із 100 000 костюмів і реквізиту для українського кіно перестало існувати. Ще одна ракета пошкодила центральний корпус дирекції. Жодного цілого вікна на всій території, вихід із ладу трансформаторів і реальна загроза тому, що будівлі заллє дощ до зими. За останні два тижні кіностудія потерпає вже вдруге від російських повітряних ударів. Генеральний директор Андрій Дончик розповів DW про ніч удару, втрати і чи відновить роботу кіностудія. 

DW: Пане Дончик, що сталося на Кіностудії імені Довженка в ніч на 15 червня? Яка зараз ситуація?

Андрій Дончик: Кіностудія імені Довженка є інженерно-архітектурною пам'яткою. В наступному році їй буде рівно 100 років. До цього часу вона збереглася майже у такому ж вигляді, як і була раніше, навіть іноді з тими ж вікнами. Але в ніч на 15 червня прильотів було два. Перша ракета впала на дорогу між прилеглим житловим комплексом і кіностудією, і це пошкодило основний, центральний корпус дирекції кіностудії. Відповідно цей перший приліт фактично знищив всі вікна на центральному корпусі. Друга ракета, на жаль, потрапила прямо на територію кіностудії і знищила костюмерний цех - сховище, де було близько 100 тисяч костюмів, пошитих для фільмів різних років, і близько трьох мільйонів різних предметів - взуття та багато іншого. Це було пряме влучання. Ми були спокійні за цю колекцію, тому що будівля досить капітальна - залізобетонний фундамент і залізобетонна стеля, яка мала захистити. Але приліт був абсолютно прямо в цю будівлю, дах не витримав, провалився, і почалась пожежа. Це було о другій ночі. Рятувальники приїхали швидко, гасіння тривало до п'ятої ранку. Коли нас допустили на місце влучання, то побачили, що рятувати нічого - суцільна руїна.

Чи постраждали люди?

На щастя, ні. Але ось що важливо: того вечора, коли стався приліт, о 10-й вечора на території було 6 тисяч людей - у нас на території кіностудії проходив музичний фестиваль у першому павільйоні, біля Сухого озера і по всій території. Але ми з ними домовились, що вони закінчать вчасно і до 23-ї покинуть територію. Вони просились залишитися на ніч розбирати декорації. Добре, що ми їм відмовили. Залишалась тільки охорона - п'ять осіб і вісім технічного персоналу. І слава Богу, вони були якраз біля центральної прохідної - там, куди лише вибухова хвиля дійшла, без уламків.

Чи збереглась якась частина колекції?

На щастя, це була не єдина локація зберігання костюмів - у нас було ще декілька. Тому частина колекції все-таки збереглась. Загалом було три, навіть чотири місця зберігання. Знищений цех був основним, найбільшим, фактично головним сховищем. Я щоденно підписував близько 10 міні-контрактів, тому що постійно приходили люди, брали костюми для зйомок, перформансів, вистав, навіть для дитячих свят. Тепер усе це треба буде поновлювати. 

Чи постраждали інші об'єкти студії?

Після обстеження виявилося, що цілих вікон на кіностудії, а це 16 га та 18 споруд, немає ніде. Такої сили була вибухова хвиля. І той 30-поверховий житловий будинок поруч - теж жодного вцілілого вікна. Є ще одне дуже важливе: буквально за 10 метрів через невеличку доріжку від знищеного цеху знаходилось сховище плівок - близько 600 фільмів Кіностудії Довженка в плівковому варіанті, багато з яких ще не оцифровані. Там теж вибиті вікна та двері, але з колекцією, на щастя, нічого не трапилось - вона збереглась.

Чи є розуміння, що вже безповоротно втрачено із колекції? Чи були дублі костюмів?

Це ж не колекція в музейному сенсі. Це реквізит, який вироблявся для фільмів. Один і той самий костюм міг зніматися в багатьох фільмах. Дублів, ясна річ, немає. Зараз кіношники в основному шиють собі оригінальні костюми. Нашим реквізитом користувалися в основному театри, вертепи, студенти. Зараз ми думаємо над тим, як зробити так, щоб костюми, пошиті для фільмів за державний кошт, потім поповнювали колекцію кіностудії. Це наша ідея, як наповнити колекцію знову.

Чи були знищені костюми знаменитих українських фільмів?

Усе це колекція українських фільмів. Все, що знімали в Україні. Найцінніші, наприклад, костюми до фільму "За двома зайцями" та до інших відомих фільмів, ми виставляли у музеях і робили експозиції, вони були в іншому приміщені і збереглися. Але це лише маленька частина колекції. У нас були також цінними  автентичні речі, саме оцей український національний одяг. Його було багато, він був різний. Ми могли одягнути величезну кількість людей. Оце втрачено.

Було дуже багато й радянських костюмів - робітнича тематика, сільське, колгоспне життя, форма. Його менше шкода. Шкода якраз отаких речей, які важко поновити: старих, автентичних, яких художники по костюмах десь шукали, знаходили, брали у людей для українських картин, що знімалися в Карпатах. Тих, що не шились, а збирались. Наприклад, костюм Богдана Хмельницького, пошитий Мащенком для його картини, - його можна заново пошити. А от натуральний старий одяг - важче. 

Яка була перша емоція після того, як ви побачили згарище?

Змішана. З одного боку, подумав: слава Богу, що всі живі. І що це все-таки не найцінніше, що було на студії. Бо найцінніше - це сховище кіноплівок. А з іншого боку - коли я побачив, як просто ридає начальник костюмерного цеху, в якого все його життя минуло, то в мене теж побігли мурашки. Я його обнімав, заспокоював, казав: не переживаємо, все поновимо, все зробимо.

Чи є попередня оцінка втрат у коштах?

Я попросив бухгалтерію, вони ще не підняли документи - скільки це на балансі. Балансова, тобто залишкова вартість. Оскільки речам по 50 років, вони постійно експлуатувалися, і з кожним роком ціна ставала меншою. Там є балансова вартість цієї колекції, але точно зараз сказати не можу. Це, звісно, мільйони гривень. Але частина костюмів збереглась.

Чи вважаєте ви удар по Кіностудії Довженка збігом або ціленаправленим ударом Росії?

Росіяни визнали, що вони били по кіностудії. Вони сказали, що там, начебто, було виробництво дронів. Добре, що не штаб НАТО… Вони вибрали ціль саме кіностудія Довженка та українську культуру загалом і їм неважливо, куди вони попадуть. 

Чи є міжнародна підтримка? Чи до вас зверталися ті, хто хочуть допомогти з відновленням кіностудії?

Наша кіноакадемія вже звернулась і хоче організувати міжнародну медійну підтримку - медіагрупи різних країн, які можуть долучитися до відновлення. Вони візьмуть це на себе. Крім того, вже відгукнулась кіноспільнота, хочуть створити фонд на відновлення. Меценати є, навіть приватні люди дзвонять і питають, чим допомогти. Студентство теж дзвонить щодня - готові прийти допомагати. Я думаю, що спільними зусиллями, спільною толокою, все поновимо, все відбудуємо.

Чи збираєтесь евакуювати вцілілі експонати?

Це ж наші основні фонди. Вся студія - це по суті музей. Студії 100 років. Ми скарб європейської кінокультури, який повинен зберігатися. Я ж не перенесу перший павільйон для зйомок нікуди. Також у мене там 10 ретроавтомобілів. Куди їх перемістити? І від того, що я їх переміщу кудись, де гарантія, що туди не прилетить? У нас немає підготовлених сховищ. А як ми будемо ними користуватися? У нас же ходять екскурсії. Що ми їм будемо показувати?

До речі про екскурсії на Кіностудії Довженка вони будуть продовжуватися?

Сподіваюсь до зими ми відновимо всі вікна і кіностудія продовжить працювати. Що стосується відвідування, то воно продовжується. У суботу у нас запланована чергова екскурсія, які у нас відбуваються постійно. Тепер ми будемо показувати не тільки наш перший павільйон, реквізиторний цех чи наші ретроавтомобілі, але й будемо показувати відвідувачам наслідки агресії, те що пошкодили і те, що знищили - це тепер теж буде наш музейний об'єкт.