Ще в 16-річному віці Апо Ванг-Од почала займатись татуюванням. Вона була першою і єдиною жінкою, котра робила тату в традиційному філіппінському стилі. Нині 106-річна жінка є найстарішою майстринею тату на Філіппінах. Вона користується бамбуковою палицею з прикріпленим до неї шипом. Фарбу майстриня змішує з води, сажі та вугілля. Набиваючи тату, Апо Ванг-Од робить понад 100 уколів за хвилину.

Британське видання часопису Vogue обрало для своєї обкладинки в жовтні 2022 року голлівудську зірку Тімоті Шаламе. Американський актор французького походження славиться своїми модними ескападами. Для цього фото він надягнув перлове намисто.

Фото Олени Зеленської, яке зробила Енні Лейбовіц, у липні 2022 року прикрасило обкладинку діджитал-версії американського Vogue: у білій блузці, з легким макіяжем і без прикрас, зі спокійним і втомленим виглядом перша леді України сидить на мармурових сходах. У соцмережах вона написала: "Я хочу, аби тут, на моєму місці, ви бачили кожну українку".

Шведська екоактивістка Грета Тунберг організувала глобальний екологічний рух протесту Fridays for Future. В 2018 році вона отримала премію Right Livelyhood Award, 2019-му - звання "Посол совісті", а 2022 року стала обличчям першого номера "Vogue Scandinavia". У Twitter Грета критикує індустрію моди, яка, на її думку, сприяє кліматичним та екологічним надзвичайним ситуаціям.

В американському виданні Vogue віцепрезидентку Камалу Гарріс можна побачити відразу двічі. Фото в друкованому номері за лютий 2021 року (ліворуч) спричинило дискусії - вбрання видалося декому надто вольяжним як для другої за рангом представниці США, критично сприйняли й загальну композицію. Головне ж фото діджітал-версії, на думку критиків, більше підходить для першої чорної жінки на цій посаді.

У день інавгурації президента США Джо Байдена світ із захопленням спостерігав за промовою молодої жінки - Аманди Горман. Тоді поетеса та активістка прочитала свій вірш, що зробив її знаменитою: "Пагорб, на який ми підіймаємося". Нині Горман випустила книгу та отримала модельний контракт. У травні 2021 року Vogue представив її як першу дівчину-поетесу, яка потрапила на обкладинку цього журналу.

Британська співачка Адель, лауреатка 15 премій Греммі, у 2021 році з'явилася на обкладинках листопадового номера британського та американського Vogue одночасно. Довгий час вона зберігала тишу. Але 15 жовтня вийде сингл "Easy On Me" - напередодні нового альбому.

Пакистанська правозахисниця Малала у 15 років була тяжко поранена талібами за те, що виступала за доступність освіти для дівчаток. Дівчина вижила та продовжила боротьбу за права жінок. В 2014 році вона отримала Нобелівську премію миру. Нині Малала живе у Великобританії. В 2020 році вона закінчила Оксфордський університет.

У дитинстві Lizzo мала проблеми зі сприйняттям свого тіла. Сьогодні вона виступає за бодіпозитив та усвідомлення цінності власної особистості. У жовтні 2020 року американська співачка і реперка повідомила в Instagram, що стала першою чорною жінкою на обкладинці Vogue. "Наш час настав! Усім моїм чорним дівчаткам: якщо ви ще чогось не зробили - станьте першими!", - написала вона в Twitter.

У листопаді 2020 року американське видання Vogue вирішило помістити на обкладинку британського музиканта Гаррі Стайлза - перший чоловік, котрому випала така честь. Його вбрання - оксамитовий піджак, прикраси на руках і сукня Gucci - стало сенсаційним для шанувальників і читачів. Реакція Гаррі Стайлза: "Найцікавіше в цей час те, що ви можете одягнути все, що завгодно".

Падма Лакшмі веде американське телевізійне шоу, яке було нагороджено Еммі, пише кулінарні бестселери та є посолкою Американської спілки захисту громадянських свобод. Вона активно підтримує фонд, що допомагає жінкам з ендометріозом, й на сторінках New York Times порушила тему сексуального насильства, жертвою якого вона теж була. У червні 2019-го вона з'явилась на обкладинці Vogue India.

У Мексиці на обкладинки потрапляють швидше моделі зі світлою шкірою, хоча корінний народ становить більшість у країні. Яліца Апарисіо увійшла в історію кіно: колишня вчителька стала першою представницею корінного народу, яку номінували на "Оскар" за "Найкращу жіночу роль" - за її дебют у 2018 році у фільмі Альфонсо Куарона "Рома". Вона також є посланницею ООН у справах корінних народів.

У дитинстві кенійка Люпіта Ніонго захоплювалася Вупі Голдберг і Опрою Вінфрі у фільмі "Барва пурпурова". Тоді вона не була впевнена в собі через колір шкіри. "Але ці жінки виглядали, як я, й займалися тим, про що я мріяла: акторством!". Ніонґо зробила так само й отримала в 2014 році "Оскар" за роль у голлівудській драмі "12 років рабства". Вона двічі прикрашала обкладинку американського Vogue.

У 2000 році боллівудська актриса Пріянка Чопра здобула перемогу на міжнародному конкурсі "Міс Світу". Вона стала першою індійською жінкою, яка потрапила на обкладинку Vogue. Зараз Пріянка Чопра живе в Голлівуді. Її мемуари "Незавершене" потрапили до списку бестселерів New York Times.

Мадонна, одна з найвідоміших ікон поп-музики, з'являлася на обкладинках Vogue кілька разів. Її експерименти зі сценічним образом нерідко ставали прикладом для наслідування у світі моди. Костюми для неї шили всесвітньо відомі дизайнери. Цього року 63-річна Мадонна не лише вкотре сфотографувалася для обкладинки Vogue, а й дала інтерв'ю з порадами щодо макіяжу та моди.

Дружину колишнього президента США Барака Обами часто можна було побачити на обкладинках провідних модних і лайфстайл-журналів. Тричі її фото прикрашало обкладинку американського Vogue: 2009 року - в рожевій сукні, 2013 року вона вбралася в синє, в 2016 році, прощаючись з Білим Домом, вона надала перевагу білому кольору. Усі фотографії для обкладинок зроблені зірковою фотографкою Енні Лейбовіц.

На цій обкладинці журналу - 15 жінок, які так чи інакше змінили світ і заслужили на те, щоб про них дізналися всі. Vogue представляє тоді ще прем'єр-міністерку Нової Зеландії Джасінду Ардерн, шведську екоактивістку Грету Тунберг, нігерійську письменницю Чимаманду Нгозі Адічі, Лаверн Кокс - першу трансгендерну жінку, яка прикрасила обкладинку модного видання, а також інших сильних жінок.

Критично подивитися на власну ідентичність стає легше тоді, коли за тебе це вже зробили інші. Завдяки рухам за права ЛГБТІ+ та жінок на критику наразилися ще донедавна повсюдні у світі патріархат і мачизм. Фотограф Суніл Гупта присвятив серію робіт геям із Крістофер-стріт у Нью-Йорку - місця, де у 1969 році зародився рух за права ЛГБТІ+.

Войовничі чоловіки завжди були уособленням маскулінності. Цей фотоколаж Трістана Ф'юінгса демонструє, наскільки страшними і владними вони можуть здаватися. Кольорові зображення акторів, які грали нацистів, вражають глядача. Але водночас вони схожі на картковий будинок, який будь-якої миті може розвалитися.

Ця фотографія зображає самоідентичність бійців афганського руху "Талібан". Фотограф Томас Двожак знайшов десятки таких фотографій у Кандагарі 2001 року, коли розпочався наступ коаліції під приводом США на Афганістан. Він об'єднав їх у серію. Важко уявити собі більший контраст між образом бойовиків, що його змальовують ЗМІ, та їхнім власним баченням себе, як на таких фото.

Аді Нес тривалий час документує перебіг нескінченного конфлікту в Ізраїлі. Створюючи портрети солдатів в інтимних та безтурботних ситуаціях, він демонструє, зокрема, і м'якшу сторону ізраїльських збройних сил. Багато його робіт називають гомоеротичними, вони мають культовий статус у гей-спільнотах по всьому світу. Сам Нес каже, що його роботи відбивають його досвід служби в армії Ізраїлю.

"Справжній" чоловік може розмазати помаду на губах жінки під час пристрасного поцілунку, але ж не фарбувати собі при цьому тушшю вії. Чи все ж чоловіку можна робити і те, і те? Пітер Худжар присвятив свої фотографії чоловічим ідентичностям, які не пасують до загальних норм. Чи заслуговує травесті-діва на звання чоловіка менше, ніж солдат, який розмальовує обличчя для камуфляжу?

Що робить чоловіка чоловіком? Це питання стоїть у центрі робіт фотографині Кетрін Оупі. Вона залюбки надягає своєму синові спідницю з тюлі чи пропонує друзям причепити собі накладні вуса. Її мета - дослідити відмінності в поведінці та сприйнятті тієї чи іншої людини, які викликають навіть такі незначні зовнішні зміни.

На самосприйняття чорних чоловіків, передусім у США, багато в чому вплинули історичні події - вони довгий час були й часто досі залишаються жертвами расистських упереджень. Але в якийсь момент у них з'явилися взірці на кшталт О. Джея Сімпсона та Білла Косбі, за злетами й падіннями яких вони могли спостерігати. Потім одним із таких взірців став перший чорний президент США Барак Обама.

Чоловіки лише останніми роками стають об'єктами у ЗМІ, як це вже давно відбувається з жінками. Повсюдна гонитва за ідеалом краси стала викликом і для чоловіків, зі всіма можливими наслідками - від розладів сприйняття власного тіла до самогубств. Виставка "Маскулінність: звільнення через фотографію" торкається й цієї теми.

На цьому фото Сем Контіс зображений кадик або ж "адамове яблуко", а отже - Y-хромосома, якою чоловіки відрізняються від жінок на генетичному рівні. Чи в цьому ховається щось більше? Який (власний) образ мають чоловіки у часи дебатів під хештегом #MeToo? Наскільки сильним є досі вплив патріархату? Виставку в музеї Мартін-Ґропіус-Бау в Берліні можна побачити до 10 січня 2021 року.