З айви, власне, все й почалося: французьке слово "мармелад" означало спочатку "варення з айви". Сьогодні німецькою мовою будь-яке варення називають Marmelade. Айва, накраяна шматочками, добра й у вигляді варення. Але найпопулярніше - желе з відвареного в цукровому сиропі фрукта, протертого потім крізь дрібне сито. До сиропу можна додати біле вино або пиво.

Плоди шипшини заливають невеликою кількістю води, варять. Потім протирають крізь сито, змішують з цукром (на склянку соку - дві склянки цукру), доводять до кипіння і варять на повільному вогні до загустіння. Прискорити цей процес допомагає желювальний цукор. В такому разі пропорцію слід змінити - 1:1.

Тут все на власний розсуд: залишити ягоди у варенні цілком або все ж протерти крізь сито. Смачно буде в будь-якому разі! Ягоди змішати з цукром, дати постояти кілька годин, потім довести до кипіння, зняти з вогню, охолодити. Процедуру повторити ще двічі й розлити по слоїках.

Йому приписують істинно дивовижні властивості. Якщо бажаєте самі переконатися в цьому, складіть (обов'язково!) промиті ягоди в каструлю і без води (вона не знадобиться) доведіть до кипіння. Бузину перетерти крізь сито, змішати з желювальним цукром, прокип'ятити хвилин п'ять.

Вишня, абрикоси чи порічки? Якщо важко вибрати з них, можна зварити все відразу. Зі смородини краще приготувати желе, а з вишні і абрикосів - запашне варення. Любителі сміливих експериментів можуть створити власне творіння, змішавши ягоди і фрукти. А ось кісточки краще видаляти, радять лікарі, оскільки в них міститься далеко не безпечна синильна кислота.

Цей особливо ніжний солодкий сорт жовтої сливи в Німеччині вкрай популярний. І варення з неї виходить характерно кислувате на смак. Приготовлені фрукти змішати з цукром, додати 1-2 ложки медового вина або віскі, дати кілька годин постояти. Потім довести до кипіння і варити хвилин п'ять.

Поєднання цих популярних ягід вважається в Німеччині дуже вдалим. А вже в якій пропорції, кожен вирішує сам, індивідуально. Варення виходить густим, якщо ягідну масу з цукром лише доводити до кипіння, а потім дати їй охолонути. І так тричі.

Варення з чорниці вирізняє особливо ніжний смак. Цій ягоді не потрібні жодні "супутники". Варення можна зварити з цукром, з медом або кленовим сиропом. І краще його не переварювати: внаслідок тривалого кип'ятіння чорниця стає занадто жорсткою.

Можна обмежитися класичним рецептом і зварити вишневе варення за всіма правилами: без води і зі звичайнісіньким цукром. Можна замінити цукор на желювальний, додати прянощі (корицю, імбир), кілька ложок шоколадного лікеру або трохи гострого перцю чилі. Обирайте!

Спосіб приготування - простіше годі придумати! Ягоди висипати в каструлю, засипати цукром (пропорція 1:1, якщо варення зберігається в прохолодному місці, і 1:1,5 - якщо в теплі), дати трохи постояти. Довести до кипіння, дати охолонути. Все двічі повторити, потім розлити в приготовлені слоїки. Вживати при застуді і не тільки.

Полуничні пахощі розносяться далеко за межі кухні... Правильно, скоро на столі з'явиться банка свіжого варення. Приготовлені ягоди окропити двома ложками фруктового лікеру або лимонного соку, засипати цукром (краще желювальним), додати стручок ванілі і дати постояти. Потім довести до кипіння і варити чотири хвилини.

Сливу покраяти дольками, додати дві ложки апельсинового соку і трохи червоного вина, цукор і, за бажанням, корицю. Довести до кипіння, варити, помішуючи, хвилин десять. Якщо сливу подрібнити за допомогою міксера, отримаєте повидло, яке зручно не тільки подавати до чаю, але й додавати до різноманітної випічки.

Терпкувато-кисла на смак ягода - джерело корисних речовин! Перебрану і промиту обліпиху висипати в каструлю, довести до кипіння у власному соку. Потім пропустити крізь сито, додати трохи апельсинового соку і меду або цукру (1:1), довести до кипіння. Варити близько п'яти хвилин, постійно помішуючи.

З ревеню в хід йдуть стебла, а з маку - пелюстки. Дві рослини - два абсолютно різних смаки. Попри це, спробувати варто! Стебла ревеню очистити, накраяти шматочками, кинути в закипілий цукровий сироп і варити на повільному вогні доти, доки не розм'якнуть. Макові пелюстки також кидають у киплячий сироп, варять кілька хвилин і відразу знімають з вогню.

Морозиво кольору бетону з'явилося в одному з кафе Штутгарта навесні 2017 року. Так власники закладу пожартували з безперервного будівництва біля входу в кафе. Ремонт завершився, а цей дивний сорт так і залишився в меню. Відвідувачі стверджують, що смак нічим не відрізняється від ванільного.

У Франкфурті-на-Майні можна скуштувати морозиво зі смаком полуниці та бальзамічного оцту. На думку творців, цей кислий італійський соус - відмінне поєднання з ягодами.

Щоб домашні улюбленці не нудьгували, поки їхній господар ласує морозивом, в містечку Біркенфельд придумали оригінальне рішення. Тепер тут пропонують ласощі й для собак. На фото, приміром, мопс оцінює новинку зі смаком ліверної ковбаси.

Аромат м'яти, полуниці і лохини, - на перший погляд нічого незвичайного. Річ у приготуванні й подачі страви: в Гамбурзі морозиво подають на дошці з охолодженого каменю.

Ця берлінська кав'ярня уславилася веганськими і безлактозними сортами морозива, а віднедавна дивує своїх відвідувачів морозивом зі смаком обліпихи, зеленого кардамону і каламондину.

Ще одна новинка з Берліна - морозиво зі смаком брецелів і арахісу. Ймовірно, такий сорт добре смакує з пивом ...

Творець мюнхенської кав'ярні "Божевільний морозивник" ("Der verrückte Eismacher") Маттіас Мюнц (Matthias Münz) щороку вигадує нові сорти: від смаку баварських сосисок і шніцелів - до пива.

Абсолютний тренд цього літа - чорне морозиво зі смаком активованого вугілля. Рецепт, привезений зі США та Японії, підкорив німецьких ласунів.

Квасолеве морозиво з присмаком чорного перцю можна спробувати у двох виглядах - як лід на паличці та як вершкові ласощі у вафельному ріжку або на тарілці.

Батьківщина італійського вершкового сиру маскарпоне - регіон Ломбардія в Італії. На 75 відсотків він складається з жиру і вважається не тільки смачним конкурентом вершковому маслу, але і ідеальною основою для десертів. Найвідоміший десерт з маскарпоне - це тирамісу. Інші інгредієнти цього популярного в світі десерту - яйця, кава, цукор і бісквітне печиво савоярді.

Сир моцарела походить з іншого італійського регіону - Кампанія. Широко поширена моцарелла з коров'ячого молока, хоча існує і більш вишуканий варіант цього сиру, виготовлений з молока буйволиць. Мабуть, найвідоміше блюдо з моцарелою - це піца з розплавленими кружальцями цього сиру. Для приготування справжньої піци, моцарела - найголовніший компонент.

Сиров'ялений свинячий окіст - мабуть, найвідоміший іспанський делікатес. Хамон буває двох видів: серрано та іберіко. Перший виготовляють з м'яса білої свині, для виробництва другого, більш дорогого, беруть м'ясо чорної свині. Вважається, що на смакові якості хамона впливає спосіб нарізання: нарізати цю шинку слід за допомогою спеціального пристрою під назвою хамонера.

Атлантичний оселедець, який вважається найкращим за своїми смаковими якостями, водиться поблизу узбережжя Норвегії, Голландії та Ісландії. Норвезький оселедець має чудову репутацію не тільки завдяки своїм смаковим якостям, а й екологічно чистим умовам його обробки. Оселедець дуже популярний у солоному вигляді, але і смажений він теж дуже смачний.

Пармезан - один з найвідоміших сирів у всьому світі. Цей італійський сир довгого дозрівання називають "сиром восьми століть". Вважається, що його рецепт ось уже вісім століть залишається незмінним. Цим ламким сиром добре посипати страви з пасти. Але він добре смакує і з морозивом.

Пармська шинка - сиров'ялена шинка зі свинини, яку виробляють в італійській провінції Парма. Її подають як закуску, часто з динею або іншими фруктами.

Франція - один з найважливіших європейських експортерів устриць. Устриці белон належать до найбільш популярних видів цих морепродуктів. Свою назву вони отримали від річки Белон у Франції, яка впадає в Атлантичний океан. Вважається, що в ній - особливий склад води, який і надає цим устрицям незабутній присмак.

Салат рукола вирощують в багатьох регіонах Європи, але особливо багато - в Італії. Кулінарна традиція додавати гострувате листя до інших видів зеленого салату типова для італійського регіону Тоскана. Рукола добре смакує і в інших стравах, наприклад, соусі песто, супах, рагу та різотто.

У Німеччині існує безліч різновидів сосисок, сардельок, ковбасок. Нюрнберзькі смажені ковбаски відносяться до низки захищених брендів. "Оригінальними нюрнберзькими смаженими ковбасками" можуть називатися тільки ті, що були зроблені в Нюрнберзі за оригінальною рецептурою. Оригінальні ковбаски з Нюрнберга важать по 20-25 грамів кожна і за довжиною не перевищують дев'яти сантиметрів.

Існує багато видів фондю, одне з них - савойське фондю - не можливо уявити без французьких сирів комте і бофора. П'ємонтське фондю виготовляють на основі італійського сиру фонтіна. Охочим приготувати справжнє п'ємонтське фондю знадобляться також масло, яєчні жовтки, молоко та білі трюфелі.