Чи не найвідоміший його витвір, картина "Поцілунок", була відтворена та скопійована сотні тисяч разів – не лише на полотні, а й на кавових чашках, краватках, сумках, серветках та ще безлічі речей повсякденного вжитку. Усі вони віддають шану улюбленцю публіки Ґуставу Клімту, який став уособленням стилю модерн. Водночас, як зазначає мистецтвознавець та куратор музею Бельведер у Відні Альфред Вайдинґер, Клімт прагнув побороти мистецтво свого часу.

Стрімкий злет

Народився Ґустав Клімт 14 липня 1862 року в не дуже заможній родині. Завдяки стипендії він зміг отримати освіту у Віденській художній школі (Wiener Kunstgewerbeschule). Разом зі своїм братом Ернстом, який відвідував цю ж школу, та колегою Францом Мачем він старанно працює та швидко здобуває перший успіх. Окрім замовлень на оздоблення стель та театральних декорацій, Ґустав Клімт виконує портрети заможних віденських євреїв. Він не лише пише окремі картини, а й оформлює вілли та будинки у співпраці з різними архітекторами.

1894 Ґуставу Клімту доручають виконати три монументальні настельні розписи у залі Aula Magna Віденського університету. Алегоричні зображення трьох факультетів – юриспруденції, філософії та медицини – викликають справжній скандал.

Занадто справжні, занадто оголені

Клімт шокував манірний Відень завеликою масою оголеного тіла, розповідає Альфред Вайдинґер: "Проблема полягала в тому, що він показав віденцям, які вони є насправді". Оголених він зображав не як богинь, а як жінок, що живуть по сусідству, пояснює знавець творчості Клімта. "Таким чином він зображав їх у всій їхній красі, так само як і в потворності". І все це на величезних полотнах на стелі консервативного університету.

Насправді це не було запланованою провокацією, каже мистецтвознавець Вайдинґер та наголошує: "Клімт був дуже автентичним. Він просто хотів малювати те, що приносило йому задоволення". Цьому принципу художник залишався вірним – попри всі фінансові негаразди. Через деякий час він навіть скуповує університетські картини за допомогою своїх меценатів. Уже тоді вони коштували цілий статок. Нині любителі мистецтва можуть любуватися цими картинами лише на фотографіях. Оригінали були знищені у палаці Іммендорф у Нижній Австрії, коли наприкінці Другої світової війни націонал-соціалісти підпалили будівлю.

Художнє ремесло

1907 року з'явилася на світ одна з найбільш відомих робіт Клімта – "Портрет Адель Блох-Бауер", на якому митець зобразив доньку одного віденського банкіра. 2006 року цю картину як найдорожчу в світі продали американському підприємцю за 135 мільйонів доларів. Це портрет з дуже реалістичним обличчям та масою золотого обрамлення довкола нього. Те, що багато хто вважає часте використання ним золотої фарби кітчем, навряд чи роздратувало би Ґустава Клімта, переконаний Альфред Вайдинґер.

"Клімт не був академічним художником." Адже він відвідував не художню академію, а ремісничу художню школу. "Творчість Клімта не мала нічого спільного з класичним образотворчим мистецтвом. Він застосовував різноманітні матеріали, які знав ще зі шкільних часів. Це було художнє ремесло", - пояснює Вайдинґер.

Утім, саме це і зробило Клімта та його стиль унікальними. Декоративність та "автентичний" характер завадили тому, щоб Клімту запропонували викладати. "Клімт був митцем оздоблення", - вважає мистецтвознавець Вайдинґер. Однак, спосіб, у який він малював, викликає у людей благоговіння, ділиться своїми спостереженнями куратор музею Бельведер.

"Жвавий тип"

Ґустав Клімт та його жінки – це окремий розділ в історії мистецтва. Не лише тому, що художник постійно увічнював представниць прекрасної статі в усіх можливих кольорах та формах. Ніхто не знає, скільки дітей насправді було в Клімта. Принаймні 14 його нащадків зголосилися після смерті митця, аби урвати свою частку спадку. Четверо були визнані офіційно. Хоча одруженим Клімт ніколи не був.

Він втілював свою пристрасть без жодних обмежень, пояснює Альфред Вайдинґер. У цьому він теж був самим собою: "Інакше важко пояснити, чому він, маючи стосунки зі своєю невісткою Гелен Клімт, розпочав аферу з Альмою Малер-Верфель. Одночасно від нього були вагітними Марі Учицькі та Марі Ціммерманн, а він їздив до Емілі Фльоґе". Без суперечок та стресу таке полігамне життя навряд чи було можливе. Про це свідчить і чисельна любовна переписка художника. Просто він був жвавим типом, варто лишень подивитися на його фото", - каже знавець творчості та життя Клімта Вайдинґер. Помер Ґустав Клімт від крововиливу в мозок 6 лютого 1918 року у Відні у віці всього лишень 55 років.